Великосорочинська школа-інтернат

Великосорочинська учительська семінарія була відкрита в 1904 р. на основі затвердження 11 березня 1902 р. рішення Державної Ради і являла собою новий чотирьохрічний тип учительських семінарій Міністерства Народної Освіти.

З метою будівництва нового приміщення земство виділило 4 га землі, а 3 га – подарував дворянин Григорій Петрович Палій (нар. 1860р.). Почався збір коштів. Земство відправляло листи до губерній, до церковнослужителів. Громадськість відгукнулась. За два з половиною роки було збудоване це трьохповерхове приміщення учительської чоловічої семінарії – першого освітянського закладу на Полтавщині.

1 вересня 1905 р. було розпочате навчання у новобудові.

Велика заслуга швидкого будівництва належить першому директору семінарії Федору Даниловичу Ніколайчику, який прибув у містечко Сорочинці в 1903 році, і проживав у сім’ї учителя земської школи Татаринова до закінчення будівництва нового закладу.

При семінарії було збудовано святий храм. Освітянський заклад утримувався за рахунок державних коштів. Щороку державне скарбництво виділяло 26158 ркб, а Полтавське губернське земство – 3000 крб. Учні одержували стипендію (120 крб).

У штаті вчительської семінарії 1908 року значилися директор, законоучитель – священник, 4 наставники, вчителі, лікар (11 осіб).

Прагнення до знань серед молоді було дуже велике. Так у серпні 1908 р. було подано заяв – 230, екзамени витримали 36 студентів, приймали музично обдарованих дітей.

У 1907 р. при семінарії було відкрито двохкласну зразкову школу (68 чол.) для проходження семінаристами педагогічної практики. Більшість семінаристів походили зі стану козаків, міщан – 84,5% 12,9% - з міста, інші 3%.

Викладались такі предмети : Закон Божий, російська і церковно – слов'янська мови з теорією словесності і історією літератури, історія і географія, арифметика, геометрія, алгебра, фізика, природознавство, чистописання, малювання, креслення, співи, ручна праця. Спеціальними предметами були в семінарії – педагогіка, логіка, психологія, методика навчального викладання всіх предметів курсу.

Полтавське губернське земство виділяло 500 карбованців щорічно для розвитку сільськогосподарських робіт, при семінарії був садівник зі спеціальною освітою. Під керівництвом садівника вихованці прцювали в саду і на городі. Садиба була засаджена, декоративними деревами, розбито і посаджено фруктовий сад, розведено квітники. Для розвитку квітникарства і городництва при семінарії збудована цегляна оранжерея, створено два питомники для садженців – фруктових і декоративних.

При семінарії була бібліотека – 1507 книг в 4077 томах на суму 3990 карбованців, навчальних посібників – 363 на суму 3005 крб.

Велику увагу було звернено на всебічне, культурне і естетичне виховання студентів, два рази на рік в стінах семінарії організовувались літературно-музичні вечори на які запрошували громадян краю.

Велику увагу було звернено на проведення практичних робіт студентами з наступним обговоренням на уроках зразкової школи, рецензією і протоколами. Всіх практичних робіт протягом року по різним предметам було 246.

Перший випуск вихованців семінарії був 5 червня 1908 року.

У 1956 на базі учительської семінарії була заснована Великосорочинська санаторна школа-інтернат.