Рєпіну Іллі Юхимовичу пам’ятник

Рєпін Ілля Юхимович - художник-живописець, майстер портрета, історичних та побутових сцен. Академік Імператорської Академії мистецтв.

Київський музей російського мистецтва з дня свого заснування і донині знаходиться в центрі Києва, за адресою вул. Терещенківська, 9. Окрім величезних фондів з різноманітними унікальними експонатами всередині, він має також дві пам’ятки, розташовані ззовні. Це меморіальна дошка, присвячена О. Я. Шульгіну – першому міністру закордонних справ України, встановлена у 2001 році, та памʼятник І. Ю. Рєпіну, який був відкритий у 1983 (за іншими джерелами – 1984) році.

Місце встановлення скульптури було визначено не випадково. В першу чергу, картини відомого художника неодноразово виставлялись у експозиції цього музею. По-друге, вулиця Терещенківська, з часів встановлення в Україні радянської влади, зазнала кількох перейменувань: спочатку вона називалась Герцена, потім назву змінили на Чуднівського, а з 1955 по 1992 – Рєпіна. В 1992 році їй повернули історичне ім’я.

Ілля Юхимович Рєпін традиційно вважається російським художником, проте народився він в Чугуєві, Харківської губернії і авторитетні дослідники заявляють, що його творчість неможливо представити без України. Рєпін належав до передвижників – дуже демократичного напряму мистецтва. У своїй творчості вони не залежали ні від імператорського двору, ні від держави. Завдяки їм, власне і народився новий тип приватного колекціонера – не аристократа, а купця, смаки якого дозволяли художникам набагато вільніше почуватися у виконанні замовлень, або й взагалі не залежати від них.

Сам Ілля Юхимович вважав себе потомком козацького роду з промовистим прізвищем Ріпа. На свою освіту він заробив сам, розписуючи церкви на Слобожанщині. Спочатку навчався в Петербурзькій малювальній школі (на території України на той час не було жодного освітнього художнього закладу), з 1864 року – в Академії Мистецтв у тому ж таки Петербурзі. Після закінчення з відзнакою, отримав змогу поліпшити свою освіту закордоном, зокрема в Італії та Франції. Після того подорожував по Російській Імперії. В 1893 році став працювати у Петербурзькій Академії. Вважається, що пропозицію викладання він прийняв тільки для того, щоб реформувати заклад зсередини.

Після того, як Фінляндія здобула незалежність, Ілля Юхимович залишався там. Радянська влада не дала йому можливості виїхати до України. Помер Рєпін в 1930 році, на своїй віллі «Пенати», у містечку Куоккала, Терійокі. Згідно заповіту його мали поховати у Чугуєві, але зважаючи на владу більшовиків, було прийнято рішення не везти тіло до України, а захоронити неподалік від його будинку, на пагорбі, який сам художника прозвав Чугуєвською гікою.

Незважаючи на явні негаразди між живим митцем і радянською владою, мертвий він їм був досить зручний: його пронизливі картини несли в собі потрібний пролетаріату заряд. Тому їм забезпечили постійні виставки, ім’ям художника називали вулиці у містах, споруджували пам’ятники. Один з таких було вирішено встановити і в Києві. Це було подано як подарунок від правління Спілки художників СРСР на 1500-річчя Києва.

Проект був замовлений Олегу Костянтиновичу Комову – народному художнику СРСР, лауреату Державної премії, відомому скульптору. Пам’ятник виконано з бронзи, у повний зріст і встановлено на гранітному постаменті сірого кольору, правильної прямокутної форми. На передній стінці постаменту – стилізований підпис «І. Рєпін», виконаний бронзовими літерами. Сумарна висота монументу – близько 4 метрів.

Скульптура змодельована дуже детально, розрахована на те, що людина буде розглядати її зблизька. Можливо тому риси обличчя художника, зображеного у свої молоді роки вийшли настільки живими, напруженими, так, наче він захопився свої черговим масштабним задумом. Погляд сягає вдалечінь, права рука – на поясі, ліва – вільно лежить вздовж тіла, ліва нога трохи виставлена наперед. Вся поза начебто вказує на зовнішню розслабленість і внутрішню творчу напругу.

Пам’ятник, безумовно цікавий і рекомендований до відвідин.