Польська полиця в Україні. Микола Хвильовий.

Сьогодні відбувся онлайн урок у 10 класі Березнегуватського ліцею. Сумно не було, повірте. Незважаючи на перебої в роботі інтернету, зустріч бібліотекарки Зорини Олійник із здобувачами освіти все ж таки відбулася. Перша частина уроку була присвячена презентації нових надходжень книг. Публічна бібліотека Березнегуватської селищної ради стала однією з бібліотек-учасниць проєкту «Польська полиця в Україні» і в межах даного проєкту безоплатно отримала 20 книг польських авторів, перекладені українською мовою.
Видання, що отримала бібліотека, – це добірка перекладів українською мовою польської класичної та сучасної літератури для дорослих та молодших читачів: «Вогнем і мечем» Генріка Сенкевича, «Печера філософів» Збіґнева Герберта, «Воєнні спогади. 22 вересня 1939 — 5 квітня 1945» Кароліни Лянцкоронської, «Кордони мрій. Про невизнані республіки» Томаша Ґживачевського, «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині» Вітольда Шабловського, «Кайтусь – Чарівник. Банкрутство малого Джека. Коли я знову стану малим» Януша Корчака, «Неймовірні пригоди десятьох шкарпеток (чотирьох правих і шістьох лівих)» Юстини Беднарек.

Літературно-історичний нарис «Провісник нової української літератури» - це друга частина уроку, присвячена 130-річниці Миколи Хвильового - українського прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної української прози.
Цикли памфлетів Миколи Хвильового — «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму», — а також полемічний трактат «Україна чи Малоросія?» сконденсували в собі все багатоманіття думок та ідейно-естетичних шукань періоду літературної дискусії в Україні 1925- 1928 роках. Романтично забарвлені герої Хвильового найчастіше вступають у гострий конфлікт зі своїм часом, його одновимірною буденністю. Для Миколи Хвильового було характерне руйнування традиційних сюжетно-оповідних моделей української прози. Система розірваних фраз, мальовничі епітети, своєрідна ритмічна організація прози — це ознаки його лірико-орнаменгальної манери письма. Саме такий стиль характерний для більшості його новел та оповідань, він допомагає авторові радикально розірвати з елементами народницько-просвітянської традиції. Однак письменник змушений був існувати в умовах творчої несвободи.