Наші ветерани завжди в строю

У військовій частині 4114 ніколи не пропускають можливості вшанувати своїх ветеранів, які несли службу в стінах військової частини та за її межами. Вони часто залучаються до заходів патріотичного спрямування з молодими солдатами, щоб розповісти про історію частини, передати молодому поколінню свій досвід і розказати про свій бойовий шлях. Серед таких ветеранів - полковник у відставці Олексій Федорович Павлюченко, який цьогоріч відсвяткував своє 84-х річчя. За його плечима славний службовий шлях офіцера повоєнних років. Після закінчення військового училища тилу в Харкові Олексій Федорович був призначений командиром взводу, а згодом став командиром роти у Дніпропетровській частині внутрішніх військ. Враховуючи спеціальність військового автомобіліста, а також високі професійні та організаторські здібності, Олексія Павлюченко перевели на посаду заступника командира окремого батальйону з техніки та озброєння у місто Донецьк. Згодом був призначений на таку ж посаду у Львівський полк внутрішніх справ. Серед його заслуг – побудований майже з нуля автомобільний парк: з боксами, майстернями, сховищами паливно-мастильних матеріалів, пунктами технічного обслуговування та контрольно-транспортним пунктом. Саме на цій матеріальній базі були проведені учбово-методичні збори всіх заступників командирів частин та з’єднань внутрішніх військ МВС бувшого Радянського Союзу. Крім того, під час своєї служби Олексій Федорович брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На зараженій місцевості, забезпечуючи транспортні перевезення військової частини, він пробув понад 6 місяців, де отримав максимально допустиму дозу радіації. Старший прапорщик у відставці Коритич Микола Володимирович, незважаючи на свій поважний вік, а йому 83 роки, постійно бере участь у роботі ветеранської організації. Проходив службу на різних посадах, зокрема діловодом у військовій частині 3238 (теперішня військова частина 4114) і в 5 Дивізії Національної гвардії України (сьогодні це Західне оперативно-територіальне об’єднання). Багато хто пам’ятає його діловодом відділення кадрів та стройової частини.
Майор у відставці Євець Василь Степанович, голова ради ветеранів військової частини. За час своєї служби встиг повоювати і в Угорщині в 1956 році, і в Чехословаччині в 1968 році. Пройшов шлях від командира взводу до начальника штабу. Заслужив повагу як серед своїх колег, тому був обраний представляти інтереси ветеранів частини, так і теперішніх військовослужбовців. Не минає своєю увагою жодного заходу патріотичного спрямування, залюбки відвідує складання Військової присяги на вірність Українському народові молодими нацгвардійцями, щоб привітати їх з такою важливою подією і побажати легкої служби. Старший прапорщик у відставці Торконяк Михайло Олексійович, служив у військовому оркестрі, проте згодом був призначений начальником контрольно-транспортного пункту в автопарку. Відповідав за технічний стан бронетехніки, разом з особовим складом виконував службово-бойові завдання в Нагорному Карабаху. Проте під час служби зрозумів, що його покликання полягає в іншому - служінню Богу. Тому потайки, тому що в той час це було заборонено, вивчився на священнослужителя, отримав духовний сан священника Української автокефальної православної церкви і почав неофіційно виконувати обов'язки капелана.
Михайло Торконяк отримав свячення з рук єпископа Петра Пертуся у 1993 році і сьогодні є досвідченим душпастирем як для особового складу, так і для цивільних прихожан. Коли частина готувалася до виїзду у будь-яку точку, отець Михайло готував з собою і перевізну капличку. З допомогою меценатів та керівництва частини, збираючи кошти та будівельні матеріали по крупинці, активно брав участь в будівництві храму на території частини. Солдати також з ентузіазмом взялися допомагати в спорудженні церкви, так як встигли оцінити духовну опіку під час військової служби. Завдяки всім цим зусиллям сьогодні на території частини красується храм Святого Рівноапостольного князя Володимира. За розбудову цієї церкви владика Макарій, голова Автокефальної церкви України, надав йому чин митрофорний протоієрей. В 2014 році з початком воєнних дій на сході України Михайло Торконяк не міг бути осторонь, тому допомагав військовослужбовцям Божою службою в АТО. Він дуже переживав за кожного військовослужбовця, щоб він живий та здоровий повернувся додому. Зараз отець Михайло продовжує справу всього свого життя. Разом зі своїм сином Олексієм, капеланом військової частини 4114, несе слово Боже кожному, хто його потребує. Жодне релігійне свято в частині не обходиться без його участі. Тож вітаємо усіх наших ветеранів зі святом і бажаємо, насамперед, міцного здоров’я та довгих років життя!