«На сході діти елементарно не мають спокою»: нацгвардієць про дітей-жертв агресії

4 червня у світі відзначають День безневинних дітей-жертв агресії. 

До 2014 року поняття «дитина війни» українців не стосувалося. І здавалося, що події Другої Світової війни ніколи більше не торкнуться наших людей, але збройна агресія РФ на сході України змінила життя всіх громадян, а особливо найбільш незахищених та не готових до її атрибутів: насильствоа, погіршення системи освіти,відсутності гуманітарної допомоги, інститутів підтримки мало захищених родин та інтернатних закладів. А також особистих травм: смерті рідних, зневіри та сумнівів щодо майбутнього.

За оцінками ЮНІСЕФ ще 220 тисяч з них і досі живуть на замінованій території, навчаються у напівзруйнованих школах. На п'ятий рік збройного конфлікту на сході України 500 000 дітей потребують негайної гуманітарної допомоги. А понад 200 000 дітей на сході України живуть у межах 15 км уздовж лінії розмежування на підконтрольних та непідконтрольних уряду територіях, де бойові дії найактивніші.

За час військової агресії РФ на Донбасі, за даними Моніторинговій місії ООН, з квітня 2014 року загинуло більш ніж 200 дітей, тисячі з них втратили батьків, домівки та соціальний захист.

Молодший лейтенант Денис Бульба служить в Нацгвардії. Зараз він командує взводом в одному з підрозділів військової частини 3056. Він вже 6 разів їздив до району проведення Операції об'єднаних сил та буде це робити й надалі, допоки в цьому не буде необхідності.

—Що Ви можете сказати про дітей, які живуть в межах зони ООС?

«Мені прикро, що вони не можуть, як звичні діти вільно гуляти, грати та не думати про те, що їх життю загрожує небезпека. Так, вони ходять до школи, відвідують садочки, але це все не так безтурботно, як поза межами зони бойових дій».

—На Вашу думку - в цієї малечі є справжнє дитинство?

«Хіба це дитинство? Особливо в тій частині населених пунктів, де точаться постійні бої, діти елементарно не мають спокою. В них вже зовсім інші цінності та радощі. Що стосується харчів - якщо батьки в мирній частині України мають можливість постійно частувати дітей “смачненьким”, то ці діти їдять, що мають. Вони не розбещені хорошим життям. І так не повинно бути, адже дитинство повинне бути безтурботним та позитивним, аби дитина виросла психологічно стійкою та здоровою».

—Що Ви, як батько, хотіли б змінити для дітей, що живуть в епіцентрі війни?

«Я тому і не вагаюся перед кожним виїздамна ротацію, адже знаю, що нам потрібно захищати не тільки рідні землі, а й наших дітей. Чужих дітей не буває. Вони - наше спільне майбутнє. Я маю маленького сина і не хочу щоб він втратив повноцінне радісне дитинство. Тому ми не маємо права залишати це напризволяще і давати ворогу можливість захоплювати ще більше територій. Я сподіваюся, зусиллями наших військових, діти зможуть знов повернутися до безтурботного життя, якого варте кожне маленьке серце».

Своїми враженнями та думками, також поділився гвардієць військової частини 3056, старший сержант Дмитро Волік. Він служить в частині з 2014 року та також кілька разів мав ротації до району проведення Операції об'єднаних сил.

—Як Ви вважаєте, чи впливають наслідки бойових дій на місцевих дітей?

«Те що я бачив у 2017 і 2018 році - діти адаптувалися та звикли. Так, це ненормально, адже це змусило їх подорослішати та зрозуміти речі, як дітям розуміти ще не потрібно. Діти знають, як поводитися, коли чутно постріли та вибухи, вгадують по звуку з чого зроблено цей постріл. Вони пересуваються визначеними маршрутами, розуміють, що зійшовши з дороги - можуть потрапити у небезпеку».

—Як Ви вважаєте, чи змінилося життя батьків на Донеччині та Луганщині?

«Судячи з усього, батьки проводять із дітьми постійну роботу, аби убезпечити від страшних випадків. Це те, до чого їм разом з дітьми довелося звикнути. Адже доводиться відпускати дітей до навчальних закладів, де вони не можуть особисто контролювати ситуацію навколо дитини.Я, як батько, розумію їх та бажаю у цьому сил і терпіння».

Аліна Кобець