27 січня Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Однією з найбільших трагедій в історії Києва, України та всього світу є трагедія Голокосту Другої світової війни 1939-1945рр. Ця безжальна подія не залишила жодного містечка, села в Україні, де б не знищували евреїв. В кожному районному центрі України був свій Бабин Яр, де окупанти принижували, розстрілювати, знищували величезну кількість людей, забувши про священне і невід’ємне право кожної людини – право на ЖИТТЯ.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами виступили 100 держав. Україна приєдналася до Резолюції у 2012 році. Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті «Аушвіц-Біркенау».

В рамках вшанування пам’яті жертв ГОЛОКОСТУ, який Україна відзначає 27 січня, працівники Білгород-Дністровського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, 25 січня 2024 року провели виховний захід для засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Під час заходу, суб’єкти пробації ознайомилися з жахливою подією та сторінками історії життя українського та єврейського народів, яку неможливо виправити та забути. Розкрили сутність трагедії голокосту в Україні та масових розстрілів у Бабиному яру. Присутнім було продемонстровано документальну стрічку «БАБИЙ ЯР, у пошуках пам’яті», яка була презентована мережею DOCU/CLUB.

Після переглянутого відео, учасники заходу обговорили важливі питання, одне з яких було – запобігання геноциду в майбутньому та недопущення помилок минулого. Друге питання – це питання ПАМ’ЯТІ, яку необхідно зберегти про ті трагічні події і поширювати її в маси, гідно й щиро вшановувати пам’ять про невинні жертви. Відкривати родинні архіви, відцифровувати документи, знайомити людей з проблемою та записувати спогади наших дідусів, бабусь, прабабусь, прадідусів, поки є така можливість, бо збереження пам’яті про минуле сьогодні, це питання нашого майбутнього. Адже той, хто не пам’ятає свого минулого приречений його повторювати.