Косинський Володимир Андрійович

Народився Косинський Володимир Андрійович 13 серпня 1864 р. в селі Дорошівка Глухівського повіту Чернігівської губернії у сім'ї дворянина, секретаря губернської управи, котрий мав 400 десятин землі у тому ж повіті.

Після закінчення Новгород-Сіверської гімназії у 1883 р. вступив до фізико-математичного факультету Московського університету. 1887 р. закінчив університет, але вже математичне відділення, паралельно склавши екстерном іспити за повний курс юридичних наук. Після захисту у 1901 р. дисертації "Учреждения для мелкого кредита в Германии. Их история в связи с некоторыми сторонами экономической жизни этой страны» Косинського обирають на посаду ад'юнкт-професора Ризького політехнічного інституту. Водночас він працює над докторською дисертацією з аграрних питань, видає наукові праці -"Точное знание и обществоведение" (1903), "К вопросу о мерах к развитию производительных сил России" (1904), в яких, крім проблем політекономії, піднімає питання нової ролі науки і її організації, зокрема наголошує на необхідності тісного зв'язку між школою і промисловим життям країни. Характеризуючи особливості промислового розвитку Росії, Косинський намагається визначити шляхи культурного зростання селянства і професійного рівня промислових робітників. Він пропонує створити у сільському господарстві поряд із загальноосвітньою школою установи дрібного кредиту, різні товариства, щоб допомогти селянам розібратися в питаннях технічного постачання господарств, організації кооперації. Говорить і про роль вищої технічної школи, пропонує організувати інститут земських інженерів як велику культурну силу в галузі розвитку техніки, фізики, хімічної технології для селянства.

У 1904 р. Косинський зайняв професорську посаду в Новоросійському університеті. 1907 р. захистив докторську дисертацію, а 1909 р. став ординарним професором кафедри політичної економії при сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту. Водночас працює на кафедрі прикладної економіки Київського комерційного інституту. 1912 р. видав двотомний підручник "Курс политической экономии".

У 1913-1914 рр. Косинський виїздив у наукові відрядження до Німеччини, Австрії, Швейцарії для вивчення земельного питання, під час війни продовжував наукові дослідження, викладав політичну економію і статистику в Київському політехнічному інституті і в університеті св. Володимира.

Косинський був активним членом партії кадетів, брав участь у роботі її VI з'їзду.

Революція застала Косинського в Києві, а незабаром він був запрошений працювати над законопроектом про заснування Української Академії наук.

Був призначений академіком, але, згідно з статутом УАН, не мав права штатного академіка, оскільки увійшов до гетьманського уряду спочатку як товариш міністра праці, а потім як міністр. Після приходу Директорії Косинський переховувався, бо був оголошений поза законом. У січні 1919 р. ректор політехнічного інституту звертався до Верховної слідчої комісії Директорії з проханням повернути Косинському права громадянства і роботу. Це клопотання лишилося без відповіді. Нічого не змінилося й після того, як у лютому Київ зайняла Червона армія. УАН знову й знову порушувала клопотання про відновлення у правах свого члена. Нарешті 7 травня.

1919 р. після клопотання Вернадського та Кримського перед Головою РНК УСРР Х. Раковським Косинському було повернуто громадянські права. Та на цьому не скінчилися поневіряння. На початку 1920 р. він пише: "Тепер ми переживаємо у Києві дуже важку добу. Розруха життя повна. Ми голодуємо і мерзнемо, дров у місті зовсім немає...". Далі Косинський пише, що живе у надзвичайно важких умовах, коли усі навчальні заклади не працюють і він не має засобів до існування.

Нарешті навесні 1921 р. Спільне зібрання УАН прийняло рішення про безкоштовне відрядження позаштатного академіка В.Косинського до Кам'янця-Подільського, де він має читати лекції і проводити економічні дослідження.

В цьому ж році він емігрував (у 1928 його виключили зі складу УАН), проживав у Варшаві, був головою руської академічної групи в Польщі. 1922 обраний професором Російського народного університету і Російського юридичного факультету в Празі (Чехословаччина). Читав лекції також у Вищому комерційному інституті та Російському інституті сільсько-господарської кооперації в Празі й Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина). Від 1928 - професор кафедри політичної економії Латвійського університету. Водночас з 1931 викладав у Російському інституті університетських знань у Ризі (Латвія).