Шаповал Володимир Іванович

1951 року за розпорядженням Міністерства охорони здоров'я УРСР В.І. Шаповала направлено до клінічної ординатури з урології на профільну кафедру Українського інституту удосконалення лікарів у Харкові. З цього часу життя його було нерозривно пов'язане з м. Харків, у якому він залишив значний слід як лікар, вчений та організатор охорони здоров'я. Ще до закінчення клінічної ординатури його обрано асистентом кафедри факультетської хірургії Харківського медінституту. Творча атмосфера та багаті традиції найстарішої хірургічної клініки ХМІ не могли не вплинути на професійне зростання Володимира Івановича, який поряд з курацією урологічного відділення факультетської хірургічної клініки проводив лекційний і практичний курси з урології та деяких розділів хірургії, виконував повне навантаження щодо чергувань з ургентної урології. На базі урологічного відділення проводив наукові дослідження. За пропозицією проф. О.З. Цейтліна він почав вивчати стадійність органних форм туберкульозу, зокрема туберкульозу нирок. Результатом цього дослідження стала виконана В.І. Шаповалом кандидатська дисертація "Разграничение показаний к консервативному и хирургическому лечению туберкулеза почек". Висновки дисертації високо оцінені відомими патологами й урологами - А.І. Струковим, Б.М. Хмельницьким, О.Я. Пителем, О.П. Цулукідзе.

Виконання цього дослідження дозволило розробити нову клініко-патогенетичну класифікацію туберкульозу нирок, яка зберегла своє значення й дотепер і дозволила на підставі клінічно-рентгенологічних даних установити стадію патологічного процесу, дати обґрунтовані критерії щодо вибору адекватно лікувальної тактики. В.І. Шаповал вперше запропонував конкретну анатомо-патофізіологічну концепцію терапії туберкульозу нирок, яка є основою сучасних програм з терапії.

1958 року журнал "Урология" започаткував дискусію з питань класифікації туберкульозу нирок. В.Є.Шаповал взяв активну участь у дискусії і при підбитті підсумків редакція журналу рекомендувала дві класифікаційні групи, розроблених В.І.Шаповалом, – інфільтративний та кавернозно-ексудативний туберкульоз нирок. Після захисту кандидатської дисертації та обрання на посаду доцента кафедри факультетської хірургії В.І. Шаповал – куратор клініки урології – продовжив вивчення парціальних функцій нирок при їхній хірургічній патології. 1965 року він захистив докторську дисертацію і став одним з піонерів у підведенні нефрологічного фундаменту під сучасну урологію. Його численні публікації й виступи з даної проблеми сприяли широкому впровадженню в урологічну практику тонкої функціональної методики геморенальних проб (кліренс-тестів), що почала використовуватися у медицині.

В.І. Шаповал щиро вболівав за цей напрям медицини, добре розуміючи потребу створення у місті спеціалізовано урологічної служби. Йому довелося докласти багато зусиль задля доказу необхідності такого центру. На всіх конференціях, з' їздах він відстоював свою думку і доводив раціональність надання спеціалізованої медичної допомоги хворим у центрах, які легше оснастити спеціальним обладнанням, підготувати висококваліфіковані кадри, сконцентрувати всю ургентну патологію міста та області. Невичерпна енергія В.І. Шаповала дала прекрасні результати: 1967 року в Харкові було створено найбільший в Україні і тодішньому СРСР урологічний центр із 6 спеціалізованими відділеннями. Вперше у Лівобережній Україні були створені дитячі урологічне й фтизіоурологічне відділення.

Важливою віхою і новим етапом у розвитку харківської урологічної школи стало відродження у Харківському медінституті за ініціативи В.І. Шаповала і під його керівництвом кафедри урології (1968). У Центрі урології кафедра отримала сучасну клінічну базу.

Згодом для Центру під керівництвом В.І. Шаповала було побудовано 2 корпуси, а з 1984 року тут відкрито вузькоспеціалізовані відділення онкології, андрології (вперше у Радянському Союзі), нефрології, гемодіалізу, відділення уротуберкульозу та дитячої урології. Одним з нових напрямків наукової та лікувальної роботи кафедри урології стали питання чоловічої репродуктології. 1997 року на базі кафедри була проведена школа-семінар Європейської Асоціації репродуктологів, яка дозволила підготувати 20 спеціалістів для 15 міст України.

Навколо В.Є.Шаповала згуртувався дружній колектив лікарів, науковців, однодумців. У всіх відділеннях Центру велика увага приділялася не тільки лікуванню, але й науковій роботі. Тематика наукових досліджень вирізнялася оригінальністю, новизною та актуальністю: від запальних хвороб до променевої діагностики та космічної медицини.

Слід відмітити притаманний В.І. Шаповалу оригінальний педагогічний талант. Професор О.З. Цейтлін писав у характеристиці В.І. Шаповала, що його лекції завжди були побудовані на найбільш важливих, "ключових" для теми фактах. Вони читалися жваво, дохідливо, привертали до себе увагу студентської молоді змістовністю та ілюстративністю. Деякий час він з успіхом керував виробничою практикою студентів, достатня кількість яких була захоплена педагогічною майстерністю В.І. Шаповала і обрала у подальшому урологію своєю спеціальністю. Під його керівництвом виконано 3 докторських і 33 кандидатських дисертацій. Разом з учнями він видав монографії "Цистоскопія" та "Мужское бесплодие", опублікував 170 наукових праць. Він є автором 19 винаходів, що стосуються техніки хірургічного лікування аденоми передміхурової залози та різноманітних клінічно-діагностичних удосконалень.

В.І. Шаповал не міг стояти осторонь і від громадської роботи. Тривалий час він був головою Харківського наукового товариства урологів, членом Правління Республіканського та Всесоюзного товариств, членом редакційно ради журналу "Урология и нефрология", співредактором урологічного розділу "Большой медицинской энциклопедии". Він нагороджений багатьма орденами, серед яких 2 Ордени Великої Вітчизняної війни, йому присуджено почесне звання "Харків'янин сторіччя".

Але попри всі звання, посади, нагороди, Володимир Іванович пишався, як сам визнавав, вищим званням – "лікар". А лікар він був з великої літери. Професор О.З. Цейтлін писав: "Это чуткий врач, всецело преданный больному. Он обладает очень хорошей деликатной оперативной техникой". І дійсно, це був неперевершений діагност і талановитий хірург. Уміння налагодити контакт із хворим, у повному обсязі зібрати анамнез дозволяло йому тільки на підставі цього встановити вірний діагноз. Ті, що працювали поряд з ним, назавжди запам'ятали його улюблений парафраз із відомо пісні: "Поговори со мною, доктор…". Тисячі харків'ян і мешканців інших міст живуть завдяки операціям В.І. Шаповала.

Помер В.Є.Шаповал 24 вересня 2001 року. До останнього дня він очолював створений ним Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології, виконував обов’язки професора кафедри урології та андрології ХНМУ, голови Харківського відділення Асоціації урологів України. В.І. Шаповал казав: "Поспішай творити добро, поспішай жити розумом, а не інстинктами".

2002 року за клопотанням співробітників клініки, Вченої ради Харківського мед університету на базі Центру та кафедри було створено навчальне науково-виробниче об'єднання "Урологія". А 2003 року розпорядженням Кабінету Міністрів України Харківському обласному клінічному центру урології та нефрології присвоєно ім'я його засновника і першого директора – В.І. Шаповала.