Сайт поселка Зализцы

Залізці – селище міського типу Зборівського району Тернопільської області.  Селище лежить по обидва береги Серету. Фактично це два окремі населені пункти – Старі і Нові Залізці, хоча адміністративно це одне поселення. До 1993 р. офіційно прийнятою формою назви були Заложці. В історичних документах трапляється назва Залозци. Магдебурзьке право Залізцям надано 1520 р., статус с.м.т. з 1961 р.

Містечко Залізці належить до числа найдавніших населених пунктів  півночі Тернопілля. Археологічними знахідками підтверджено існування тут поселення ще в епоху бронзи.

Перша ж письмова згадка про містечко датується 1483 р. На той момент воно належало до олеського ключа і було у володіння Сененських. Чи то шляхом спадкування чи дарування від короля наступними власниками Залізців стають Каменецькі. Саме за часів їхнього володіння тут будується замок, а саме поселення отримує міські права.

Надалі Залізці побували в руках чи не всіх великих землевласників Волині та Поділля. Серед прізвищ дідичів містечка бачимо прізвища Вишневецьких, Мнішків, Потоцьких, Мйончинських та Дідушицьких.

Доля Залізців часів Середньовіччя була схожою на долю багатьох містечок Правобережної України. Великих руйнувань і людських втрат завдавали татарські набіги. В 1675 р. було зруйновано не лише місцеву фортецю, міську забудову, але й понищено посіви. Містечко опинилося на межі зникнення. Саме тому польський король звільнив його на 12 років від сплати всілякого роду повинностей і податків. Залізці зазнали руйнувань також під час Північної війни.

З отриманням міських прав Залізці почали розвиватися як ремісничий центр. Перші ж промислові підприємства почали виникати в  XVIII ст. Саме тоді тут з’явилася суконна фабрика. Впродовж ХІХ ст. були збудовані та почали працювати: винокурня, водяний млин та цегельня.

Під час Першої світової війни Залізці опинилися у вирі військових подій, населення було евакуйовано. За польського періоду тривала відбудова будівель і налогодження нормального життя. В цей час пришвидшується розвиток Залізців, працюють дрібні виробничі підприємства.  На той момент в містечку нараховувалося близько 8000 жителів, для порівняння тепер –менше 3000.

За радянських часів з 1940 по 1962 р. Залізці були районним центром.  В склад селища включено хутори  і присілки Дерехів, Зоряний (Бонзулі) та Турчин.

Залізці багаті на визначні пам’ятки. Перлина містечка – знаменитий Залозецький замок. Наразі від нього вціліли лише деякі фрагменти стін та напівпідвальний поверх. Замок був чотирикутний у формі, мури зведені з пісковика. Залозецький замок побудований 1516 р., пізніше зазнавав перебудов. Коли  потреба в забезпеченні захисту пропала, в стінах твердині організували суконне виробництво, пізніше тут діяла броварня.

В  стані руїни перебуває також костел Святого Антонія. Його було споруджено 1547 р. коштом родини Каменецьких. Первісно споруда мала елементи ґотики та ренесансу, В 1730 р. Юзефом Потоцьким перебудований в бароковому стилі. Єдиний діючий римо-католицький храм Залізців – костел Непорочного Зачаття Діви Марії. В радянський час святиня була не діючою, зараз її обслуговують ксьондзи з Тернополя.

Найдавніша греко-католицька церква Залізців – Покровська. Її побудовано в 1740 р. Храм має виразні риси пізнього бароко.

В колишньому селі Старих Залізцях 21 лютого 1830 р. народився визначний діяч української греко-католицької церкви Ісидор Дольницький. Походив із священничої родини, де священниками були дід та батько, тому юнак обрав духовну працю. Ісидор Дольницький був у числі 7 юнаків з українських єпархій, які навчалися в грецькій колегії св. Атанасія.  Після повернення до Львова працював на благо української духовності, за своє життя виховав багатьох священників.

Для багатьох прізвище ще одного уродженця Залізців Максима Бойка маловідоме. Та всі без сумніву чули музику гуртів «Юркеш» та «Гайдамаки». В складі цих гуртів він грає в якості тромбоніста. Зараз Максим Бойко також працює над авторським проектом «Romax», займається продюснрською діяльністю, зокрема продюсує дружину – Катерину.