Сайт села Яковка

Село Яківка лежить на Обертинсько-Городенківській височині на межі Тлумацького і Коломийського районів. Етнографи відносять село до Покуття. Спочатку воно називалося Якубівка в честь поміщика з Городенки Якуба Ромашко, який тут мав свої землі. В хвилі радянських перейменувань і намагань позбутися всього польського  в 1946 р. назву було змінено на більш українську – Яківка.

Про давнє минуле Яківки розповідає легенда. Неподалік теперішньої Яківки раніше існувало давнє село. Чомусь воно просто провалилось під землю.  Це урочище нині носить назву Прірва. До кринички, яка тут є приходять яківчани аби послухати великодні дзвони села, яке провалилося.

Про середньовічне минуле Яківки відомо мало. Неодноразово село зазнавало татарських набігів. Про це свідчить місцева топоніміка. У селі збереглися дві козацькі могили, насипані у формі курганів. Вони виконували роль сторожових пунктах на випадок нападу ворога.

За часів володіння селом Якубом Ромашком, тут були пасовища, на яких випасалися коні елітної англійської породи.  На території села тоді було дві конюшні, одна – для скакунів, а інша – для кобил. За радянських часів в одній з них була ферма. Тоді ж в селі існував колгосп, який спеціалізувався на птахівництві.

Теперішня Яківка – типове село, яких багато на Івано-Франківщині. Тут є школа, Народний дім, ФАП, магазини.

В Яківці збереглася стара дерев’яна церква, зведена ще 1824 р.  До неї в селі існувало дві попередниці. На початку ХХ храм зазнав добудов. Церква хрещата, одноверха, має аж 7 входів, крита бляхою. Поруч з нею дерев’яна дзвіниця.

В Яківці народився Володимир Костюк. Як і його батько обрав фах військового, навчався в Інституті сухопутних військ, неодноразово брав участь в спільних  навчаннях Україна-НАТО. Володимир Костюк загинув під час виходу з Іловайського котла, нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступеня. Родина Володимира нині проживає в Коломиї.