Сайт села Старый Лисец

Село Старий Лисець – одне з найдавніших поселень Прикарпаття. Свою назву отримало, коли на протилежному березі Бистриці Солотвинської виник ще один Лисець. Найвірогідніше, що назва походить від безлісих пагорбів, котрі й досі є в селі. Серед місцевих жителів популярністю користується легенда, за якою назва села пішла від першого поселенця. Ним нібито був старий і лисий чоловік. До радянських часів назва населеного пункту писалася як: Лисець Старий.

Археологічні знахідки свідчать, що на місці теперішнього села життя існувало вже в період неоліту. Тут було знайдено наконечник крем’яного списа.

Перша згадка про село датується 26 жовтня 1439 р. В документі з книг земських і ґродських йдеться про нього як про фільварок братів Климентія та Івана Колюшків. Це свідчить, що насправді Лисєч, а саме так назване село в документі, існував ще раніше до згаданої дати.

Жителі Прикарпаття активно влилися в Національно-визвольну боротьбу під проводом Богдана Хмельницького. Тут діяли загони, очолювані Семеном Височаном. Не лишались осторонь і жителі Старого Лисця. Поруч з повстанцями з інших сусідніх сіл вони брали участь в нападі на панський двір в Крихівцях.

З XVII ст. Старим Лисцем володіла відома на Галичині родина Потоцьких. Після поділів Речі Посполитої село набув Стадіон Рудольф.

В часи Австро-Угорської імперії в селі та окрузі набуває розвитку лісовий промисел. Багато жителів села трудилися на сплаві колод Бистрицею до Маріямполя.

Під час Першої світової війни Старий Лисець був фронтовим населеним пунктом. Частину жителів переселили до села Радчі неподалік, деякі опинилися далеко від рідного дому – аж в Австрії. Багато жителів села воювали не лише в складі імперської армії, але й були у складі військових формацій УСС та УГА.

За польських часів село перебувало у складі Лисецької ґміни. Ці роки відзначалися поступовим економічним розвитком. Успішним підприємцем був поляк Олександр Левицький, у власності якого були значні земельні і лісові ділянки. Він не лише дбав про особисті зиски, але й чесно платив усім своїм робітникам. Щонеділі для простих селян організовував фестини, забави. На вересень 1939 р. Старий Лисець був великим селом, тут проживало більше 3000 людей, більшість з них були українці.

Вже на початку окупації гітлерівці розстріляли 26 жителів Старого Лисця і Пацикова. Багато селян було вивезено на примусові роботи до Німеччини. В лисеньких лісах діяли загони УПА.

Зараз в Старому Лисці працює кооператив «Бистриця» та ряд дрібних сільськогосподарських підприємств. На місці колишнього полігону облаштовано навчально-тренувальний комплекс для потреб Прикарпатського юридичного інституту. В селі видається газета, на шпальтах якої висвітлюються всі актуальні новини та подається корисна для селян інформація.

Серед відомих уродженців Старого Лисця – Богдан Струтинський. Науку і професійні навички здобував в навчальних закладах сфери культури Калуша, Рівного та Москви, стажувався в Польщі. Вже понад 10 років беззмінно очолює колектив Київського національного академічного театру опери.

У селі діє храм Святого Миколая, йому вже понад 100 років. Це – дерев’яна церква. Близько 10 років тому храм було обшито пластиковою вагонкою, зараз тривають роботи з повернення пам’ятки до первозданного вигляду.