Сайт села Конюшки

Село Конюшки – одне із сіл Рогатинщини, лежить при річці Гнила Липа. Його назва пов’язана швидше за все з княжими (боярськими) конюшнями, в яких розводили відмінних скакунів для продажу у Візантію. Назви населених пунктів Конюшки та Конюхи трапляються на Прикарпатті, Тернопільщині та Волині.

Життя на берегах Гнилої Липи зародилося ще в праісторичну пору. За теперішнім селом археологами було виявлено стоянку епохи бронзи.

В джерельних актах село Конюшки починає згадуватися з XV ст. Тоді воно продавалося з рук в руки різними магнатами. Нарешті в 1565 р. Конюшки були передані в довічне користування М. Сенявському. В селі родина Сенявських заклала великий фільварок, де було добре розвинуте вирощування зернових культур, відгодівля великої рогатої худоби і овець. Окрім того із Гнилої Липи і ставків виловлювалася риба і бобри, хутро яких цінувалось.

В часи середньовіччя селяни Конюшків окрім землеробської праці займалися перевезенням солі з долинських жуп до Рогатина. За це вони платили мита, самотужки ремонтували шляхи. Набагато гірші дні для селянства настали із впровадженням кріпацтва. З часом це призвело до повстань, що прокотилися Прикарпаттям. Були незадоволені панською сваволею і в Конюшках.

Поступове національне відродження в Конюшках розпочалося з кінця ХІХ ст. Тоді в селі було відкрито школу. Вперше діти отримали доступ до того скарбу, що не був доступний їх батькам і предкам віками, - до знань.

Великих руйнувань село зазнало під час Першої світової війни. Воно опинилося на шляху наступу австрійських військ на Рогатин. Цілком зруйнованим був присілок Басараб’є, де згоріли дощенту 30 садиб.

За польських часів попри утиски з боку влади свідоме українство гуртувалося довкола «Просвіти» та «Сельробу». Комуністичні ідеї мали небагато симпатиків, в місцевий гурток КПЗУ не входило навіть двох десятків людей.

Радянський період історії Конюшків типовий для більшості українських сіл. Тут спочатку було створено два колгоспи, які пізніше злито в один. КСП ім. Шевченка спеціалізувалося головним чином на вирощуванні цукрових буряків, мало велике поголів’я корів і свиней.

Щодо сучасних Конюшків, то є план відновлення тут ГЕС на річці Гнила Липа. До будівництва гідро-електростанції у Бурштині підприємство пропрацювало 15 років і потім було закрите. Планована потужність майбутньої ГЕС - 350 кВт/год

В дитинстві до Конюшків часто приїздила Руслана Лижичко. Саме тут вона познайомилася з красою української пісні, в мальовничих Конюшках черпала натхнення для своїх майбутніх творчих успіхів.