Сайт села Сварычев

Сваричів – дуже велике село на Івано-Франківщині. Його населення понад 5000 осіб, тобто майже вдвічі більше за кількість жителів  районного центру, Рожнятова. Історична наука пояснює назву села, як утворену від давньослов’янських  чоловічих імен Свар, Сварич. Серед осіб, наближених до князя Данила Галицького був дружинник на ім’я Сваримир. Набагато захопливіше найменування населеного пункту оповідає народна легенда. В часи татарських набігів на Прикарпаття на місці, де пізніше виник Сваричів зупинилися татари. Раптом на них напали невідомі месники. Перестрашені татари почали втікати, зупинились десь аж за десятки кілометрів. Зрозумівши, що проявили втечею боягузтво татари між собою почали сваритись.

На місці теперішнього Сваричева люди селилися ще тисячі років тому. Це були давні землероби.

Перша письмова згадка про Сваричів датується 1387 р., але він вже згадується як село, тому існував ще задового до цього року. В той час польський король село передав своїй шляхті. З кожним роком життя села погіршувалось. Якщо спочатку тутешні жителі мали 14-ть днів панщини, то з часом мусили відробляти по 56 днів в рік. Також дідичі обкладали кожен двір чималими продуктовими податками (зерно, яйця, кури тощо).

Наприкінці ХІХ ст. в Сваричеві проживало вже близько 2000 чоловік. Окрім українців були поляки, німці та близько 30 євреїв, в руках яких перебували дрібні ремесла та торгівля. Також в селі існувало декілька шинків і 3 млини.

В першій половині ХХ ст. в селі діяли аж 2 читальні «Просвіти». Товариство проводило активну культурно-мистецьку працю. Існував хор та драматичний гурток. Останній ставив постановки за творами українських класиків та гастролював із своїми виступами по Рожнятівщині і Калущині.

Кровопролиттям і горем відзначилися роки першої половини ХХ ст., коли Прикарпаттям прокотилися дві світові війни. В центрі села смертю героїв загинув вояк УПА Ярослав Косарчин з побратимами. Спаливши всі документи, упівці себе підрвали, щоб не здаватися живими в руки енкаведистів. 14 жовтня 1998 р., на Покрову, за загиблими Героями було встановлено пам’ятний хрест.

За роки Незалежності в селі було споруджено нову школу. До того учні Сваричева і довколишніх сіл та хуторів навчалися в школі, яку побудувала ще польська держава напередодні війни в 1939 р. Зараз тривають роботи з впорядкування села, газифікації деяких вулиць.

На річці Чечві між Сваричевом і Рожнятовом розташоване Чечвівське (Рожнятівське) водосховище з дамбою висотою в 10 метрів. З березня 2016 р. втілюється проект побудови тут малої  ГЕС. В умовах пошуку альтернативних джерел в Україні такий проект є досить перспективним. Планована потужність майбутньої міні-ГЕС 4,9 млн. кВт. / год. в рік.

Дерев’яна церква Воскресіння Христового була збудована в 1760 р. Через століття її перебудували. Храм побудований в традиційному для Прикарпатті стилі.

Впродовж  ХІХ-ХХ ст. в Сваричеві постійно проживала чимала польська громада. Точний рік побудови костелу невідомий, але відомо, що його тутешні римо-католики звели в XVII ст. Храм функціонував до виселення поляків до Польщі на початку 50-х рр., тоді його перетворили під зерносховище тутешнього колгоспу. Зараз в цій будівлі функціонує церква.

В Сваричеві народився скрипаль-віртуоз Василь Волощук. Музичну освіту здобував в Дрогобицькому музичному училищі та в Київській консерваторії. Довгий час Василь Миколайович був скрипалем в ансамблі  «Карпатські дзвони», з яким побував з гастролями не лише в Україні, але й в багатьох країнах Європи. Зааз Василь Волощук пробує свої сили, як композитор.

Ще одна талановита уроджениця благодатної сваричівської землі Галина Павлів. Доля її закинула на Запоріжчину, але її творча особистість сформувалася саме на Прикарпатті. Галина Павлів займається виготовленням ляльок. Вона відродила давнє мистецьке ремесло Рожнятівщина, вдосконалила техніку і зараз її твори радують очі багатьох.