Сайт села Грушевка

Моє рідне село потонуло у кленах, У горіхах розлогих і вишнях зелених, Моє Ленінське рідне, найкраще у світі, Бо живуть тут прекрасні дорослі і діти. Моє рідне село стоїть над водою, Яку величають морем-рікою. Колись тут Сірко-кошовий з козаками Звитягу свою здобували шаблями. Час невблаганно рухався вперед, Історія сама собі писалась, Ми розселялись з заходу і сходу, Йдо 21-го століття вже дістались. Роки ішл Велика Вітчизняна На бій покликала усіх, І захищали воїни-селяни Село своє, країну, нас усіх. Та Перемога повернула не усіх додому, Але спокійно, мирно усьому живому. На благо Батьківщини всі працюють, А в нас Каховське водосховище будують. На будівництво це Довженко завітав, Своє кіно на камеру знімав, А потім сів і книгу написав "Поемою про море" твір назвав. Нове село росло і розквітало і однієї школи стало мало, Відкрили клуби, дитсадочки, Щоби туди ходили сини й дочки.. Зайдіть у кожен двір, у кожну хату, То вам захочеться тут ще раз побувати:Жінки уміют шити, вишивати і про соїх домашніх добре дбати, А як буває пісню заспівають, То соловейко в наю замовкає. Ласкаво просимо, шановнії до нас: Наллємо чарку, заспіваємо для Вас, Низький уклін Вам, люди дорогі.. І щастя Вам з усих земних сторін.. (АВТОР ПОЛУДА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА. С. ЛЕНІНСЬКЕ)