У Боярці чиновники наживаються на беззахисних стариках і багатодітних суддя Усатов

З останнього номера вашої газети ми довідалися про ганебні дії голови Макарівської районної державної адміністрації Добрянського Я. В. на землі Макарівщини. Натерпілися від його злодіянь і ми, ветерани війни і праці, діти війни та постраждалі особи від аварії на ЧАЕС, багатодітні матері й інші соціально незахищені мешканці Боярки, бо цей «державний діяч» перед тим правив Києво-Святошинською РДА. Він добре прилаштувався у колишній владі помаранчевих, а нині – у біло-голубих.

Нас уже три роки хвилює земельне питання. В чому воно полягає? Як малозабезпечені особи (305 сімей, що потребують від держави першочергового соціального захисту, користуємося земельними ділянками площею 0,03–0,06 га для городництва та добросовісно, відкрито і безперервно обробляємо їх з 1993 року (більше 15 років) за дозвільними рішеннями Петрівської сільської ради. Загальна площа земельного масиву 20,4 га, який межує з вул. Колгоспною та автодорогою Магістральною міста Боярки і належить Петрівській сільській раді. Договір оренди на користування землею за пропозицією сільської ради не складався, оскільки всі члени товариства мають пільги щодо звільнення від орендної плати. Але після 17-річного користування цією землею в 2010 році від управління земельних ресурсів Держкомзему у Києво-Святошинському районі (Литвин В. В., Біба О. А.) ми отримали висновок-відмову про те, що «вищезазначені земельні ділянки не можуть бути надалі передані в оренду, так як перебувають у приватній власності інших громадян України». А Києво-Святошинська районна державна адміністрація своїм листом-відмовою повідомляє, що «на підставі розроблених проектів землеустрою районною державною адміністрацією винесені розпорядження, якими зазначені земельні ділянки були передані у приватну власність іншим особам... Відповідно до статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення права власності на земельну ділянку здійснюється судом». Києво-Святошинська РДА надіслала нам вісім копій своїх розпоряджень № 1091 від 02.09.09 р., Л2 1920 від 23.11.09 р., Л1 1578 від 05.03.10 р., № 2243 від 19.03.10 р., № 1921 від 23.11.09 р., № 2020 від 18.03.10 р., № 2242 від 19.03.10 р, та № 2244 від 19.03.10 р., за якими земельні ділянки передані у приватну власність 10 таким невідомим нам особам: Шмиголь О. А., Горобець А. А., Шостак В. М., Коваленко Л. О., Кушнір Ю. М, Кузьменко В. Ф., Бутник І. І., Єрмоленко Н. М,. Сайко О. А. і Ткач М. Б. Усі ці підставні особи мешкають далеко за межами нашого району і нікому не відомі. А землю у нас незаконно і шляхом обману вилучили з користування колишні керівники Києво-Святошинської райдержадміністрації (Добрянський Я. В., Сенчук С. С., Бомчак С. І.), Києво-Святошинського районного управління Держкомзему України (Литвин В. В., Біба О. А.) та Петрівської сільської ради (Мнишенко В. П.) і передали у приватну власність 10 своїм родичам, близьким та ін., які почали нею торгувати. Вважаємо протиправними вказані вище розпорядження колишнього голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Добрянського Я. В., який, зловживаючи владою, передав у приватну власність земельні ділянки іншим громадянам України. Цим самим порушено наші права на цю землю, оскільки вона є для нас основним засобом для виживання. На наше глибоке переконання, тут має місце грубе порушення ст. 24 Конституції України, за якою не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за певними ознаками. Адже Києво-Святошинською РДА надано привілеї десятьом іншим невідомим нікому особам, котрі ніякого відношення до цієї землі не мають, грубо обмеживши права на неї 305 членів городнього товариства, які добросовісно, відкрито і постійно її обробляють протягом 18 років. На самому початку Петрівська сільська рада у 1993 році затвердила нам під городи 16 га землі. З 1993-го до 1997 рр. ми користувалися земельними ділянками за розподілом виконавчого комітету Боярської міської ради. В 1997 році з числа наших городників було створено городнє товариство «Дари землі» (неюридична особа, легалізована через повідомлення) за підтримки Боярської міської ради і погодженням Петрівської сільської ради щодо користування земельною ділянкою площею 20,4 га до 2000 року. З 2000-го до 2008 рр. Петрівська сільська рада надавала нам щорічні дозвільні рішення на користування землею, з яких останнє отримано у лютому 2008 року. Чергове своє клопотання щодо продовження строку оренди землі до 2015-го ми тут же подали сільській раді. Але за своїм рішенням № 40 від 25.12.08 р. вона рекомендує нам звернутися про надання дозволу на користування земельними ділянками до Києво-Святошинської РДА. В січні 2009 року ми вперше звернулися з цього ж приводу до Києво-Святошинської РДА. Після цього нами було передано на її адресу ще 12 заяв, звернень та скарг, але жодних реальних дій з її сторони щодо задоволення наших клопотань не було зроблено. Факт теперішнього користування земельними ділянками можемо довести візуально при виїзді на місце, адже вважаємо роботу нашого городнього товариства взірцевою. Межі кожної з наших земельних ділянок чітко проглядаються на картах аерофотознімків. Таким чином, факт довгострокового користування нами земельними ділянками (18 років) не може викликати сумніву.

Микола Азаров: «Не треба скиглити, треба брати лопату і годувати свою сім’ю… насамперед
це стосується виділення людям ділянок під городи»

Нам тепер достеменно відомо, що наша земля віддана іншим особам для продажу під індивідуальне житлове будівництво, тобто зі зміною її цільового призначення. Хоч у державних актах їх отримувачів зроблено запис «Для ведення особистого селянського господарства». Тим часом ними зроблено вже більше десятка спроб продажу землі для індивідуальної забудови. А це вже є дії, пов’язані зі зміною цільового призначення землі, яка не використовується і заростає двометровими бур’янами протягом 5 років, тому що з перших 5,8 га землі нас відсторонили ще в 2006 році (іншої землі в межах Боярки для забудови немає). А це вже грубе порушення ст. 143 Земельного кодексу України, якою передбачено: «Примусове припинення прав на земельну ділянку є: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням». Наведені вище підстави спонукали нас до подання 19 скарг, 40 звернень і заяв, з яких 23 – до голови Києво-Святошинської РДА , 7 – до Києво-Святошинської районної ради, 5 – до голови Київської обласної державної адміністрації, 6 – до Боярської міської ради, 5 – до Києво-Святошинського районного управління Держкомзему України, по одній скарзі – до Генеральної прокуратури України, МВС України, Держкомзему України та Головного управління Держкомзему у Київській області, прокуратури Київської області, тричі – до прокуратури Києво-Святошинського району, двічі – до Кабміну України та до Президента. Але жодних практичних дій щодо цього ними не зроблено, про що свідчать їхні елементарні і недолугі відписки. За цей час нами було складено 305 особових справ на 1800 сторінках (заяви-клопотання, обґрунтування, карти-викопіювання розташування наших ділянок з бази Державного земельного кадастру та ін.) на отримання дозволу від РДА для розробки проектів відведення земельних ділянок у довгострокову оренду на 20 років. Але в кінцевому разі прийняти їх до ділового ведення нам відмовили та дозволів на розробку проектів землеустрою не видали. Проте ми на вимогу РДА все-таки через ліцензовану проектно-геодезичну організацію склали технічну документацію на відведення земельних ділянок в оренду, на розробку якої дозволу нам так і не видали. Нам стало ясно, що нас «заганяють у кут». Ніякої землі нам в оренду не дадуть. Усього за три роки головою товариства зроблено більше 70 поїздок до зазначених вище державних установ. І все марно!.. Йшло злочинне зволікання у вирішенні наших земельних питань. На наше глибоке переконання, у цьому механізмі привласнення землі задіяна така обманна схема:
• Земля державними чиновниками за зговором ініціаторів і владних структур спочатку передається безплатно у приватну власність підставним особам без зміни цільового призначення з отриманням державних актів на неї.
• Новому власнику землі надають можливість оформити відповідно до чинного законодавства зміну її цільового призначення (з сільськогосподарського на будівництво житла).
• Розробляється і узаконюється технічна документація щодо поділу землі на невеликі земельні ділянки.
• На поділених земельних ділянках з площею для індивідуальної забудови споруджуються привабливі котеджі, які успішно з землею продаються. Наприклад, для гр. Єрмоленка за поданою вище схемою сумарні витрати на приватизацію землі площею 1,5 га офіційно могли скласти максимально від 1 до 2 тис. у. о., а за реалізацію проекту «быстровозводимого дома за 120 дней под ключ» з шести поділених ділянок учасники проекту отримають дохід від 300 до 500 тисяч у. о. Якщо вирахувати з доходу витрати на будівництво, то чистий прибуток тут становитиме від 200 до 350 тис. у. о. (20 000–35 000%?!). Чи можливе таке чудо у світі? Такі ділки у нас є. Це співвласники новозбудованого 9-поверхового житлового будинку на незаконно зайнятій землі середньої школи № 4, що межує з нашим земельним масивом, один з яких заявив, показуючи пальцем на нашу землю: «Это все мое!»
Здійснено продуманий до тонкощів і узаконений обман нас та держави руками самих же державних службовців високого рангу. Хто покладе край такому злодійству? Адже землю відібрали у бідних, а віддали багатим. Тому ми так і не добилися позитивних зрушень у нашій земельній справі, навіть не отримавши довгоочікуваного дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок. При розгляді наших вимог слід також врахувати те, що доказом нашої правоти є ряд законодавчих положень. По-перше, задовго до передачі землі у приватну власність іншим особам ми просили виконавчу владу надати нам її у довгострокову оренду до 2015 року для городництва, як це визначено статтею 36 ЗКУ, а саме: «Громадянам або їх об’єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва». Адже який сенс мають щорічні короткотермінові дозволи сільської ради на користування ділянками, коли земля потребує багаторічного і постійного догляду, в яку за минулі 18 років кожен із нас вклав величезні фізичні зусилля та поніс значні матеріальні витрати? Хто їх нам відшкодує? По-друге, кожен з нас має право і намір скористатися правом, передбаченим ст. 33 ЗКУ, за якою: «громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства». Чому 10 сторонніх осіб мали право отримати від влади земельні ділянки площею від 0,3 до 2 га для ведення особистого селянського господарства, якого вони до цього часу не ведуть і не збираються вести? У той час як сотні осіб, для яких ця земля є основним засобом для виживання, так довго чекають справедливості і захисту від держави. По-третє, ми мали отримати перевагу, адже перше наше клопотання щодо продовження оренди землі до 2015 року було передано Петрівській сільській раді ще в лютому 2008 року, тобто на 19(!!!) місяців раніше дати видачі першого розпорядження РДА про передачу земельної ділянки у приватну власність іншим особам (№1091 від 02.09.09 р). По-четверте, наші городники постійно користуються земельними ділянками більше 15 років, а тому ст. 119 ЗКУ (набувальна давність) підсилює наші вимоги на право власності на землю, якою встановлено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б засвідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звертатися до органу державної влади... з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Важливе також те, що ми є пільговиками, більшість з яких за соціальним станом знаходяться нижче за межі бідності, для яких користування цією землею стало основним засобом для виживання і які в першу чергу заслужили на захист їхніх соціальних прав з боку держави. Середній наш вік – 61,5 року. Соціальний статус наших городників такий:
– інваліди, учасники та діти війни – 234 особи;
– інваліди-ліквідатори та особи, що постраждали від аварії на ЧАЕС – 287;
– пенсіонери – 291;
– матері 3-х і більше дітей – 4;
– безробітні і малозабезпечені – 12. Ось наші пріоритети щодо отримання землі у володіння, користування і розпорядження. Повідомляємо також, що з боку Києво-Святошинського районного суду (судді Медвідь Н. О., Усатов Д. Д.) також йшло необґрунтоване зволікання у розгляді нашого адміністративного позову, щодо якого протягом лютого-серпня ц. р. чотири рази виносяться ухвали: «Вважати позов неподаним та повернути позивачу», що вказує на упередженість і небажання розглядати нашу справу. Для них легше нам відмовити, ніж піти проти виконавчої влади. Ми тричі зверталися до прокуратури Києво-Святошинського району з клопотанням здійснити представництво наших інтересів у суді, але жодних дій і навіть кваліфікованих відповідей від неї не отримали. Незрозумілою є відповідь заступника прокурора Ціцуашвілі Н. І., який повністю виправдовує незаконні дії Києво-Святошинської РДА та судді Медвідь Н. О. у нашій справі. Адже тут вони явно покривають незаконні дії колишніх керівників РДА, які тягнуть на кримінальну відповідальність за ст. 364 ККУ та ст. 162 ЦКУ. Проявляє також повну бездіяльність Києво-Святошинський районний відділ міліції, який своїми поверхневими розслідуваннями не сприяє встановленню істини, не визнає нас – городників (фізичних осіб) потерпілою стороною і факту нашого користування землею з 1993 року. Чому місцева прокуратура, міліція та суд так відверто та упереджено ставляться до нас, соціально незахищених осіб, і стають на сторону наших кривдників? Такі обставини змушують нас звернутися ще і до редакції вашої газети як представника четвертої влади щодо розв’язання нашого земельного питання. Коли і хто ж нас почує та вислухає, як знущаються над нами владні високопосадовці?!!! Хто покладе край відвертій корупції і зловживанням, які набрали небачених масштабів на золотій землі Київщини?! Коли ж нас, старих і немічних, почують? Що це робиться???!!!
Наполегливо просимо вас:
• Здійснити журналістське розслідування у нашій земельній справі.
• Опублікувати наше звернення у вашій газеті.
• Вжити на ваш розсуд інших заходів щодо цього. Нам, простим людям України, терпець увірвався! Ми доб’ємося радикальних змін у нашому важкому житті! Це не наша влада. Ми таких «слуг народу», як Добрянський Я. В. та Литвин В. В., повинні викинути на смітник історії! Об’єднаймося і створімо єдину народну силу – «За спасіння України». Активніше берімося за справу! Тільки тоді уникнемо знущання і віковічного рабства!

За дорученням 305 ветеранів війни і праці, дітей війни та постраждалих осіб від аварії на ЧАЕС, багатодітних матерів й інших соціально незахищених мешканців Боярки, членів городнього товариства «Дари землі»
Михайло Шатковський, голова товариства, голова Боярської громадської ради старійшин, Боярка