Шапиро Анатолий Павлович

Анатолій Павлович Шапіро народився 18 січня 1913 року у місті Костянтинограді. Закінчив середню школу, в 1934 році - інженерно-педагогічний інститут в Запоріжжі, отримав диплом інженера-технолога. У 1935 році його призвали в армію, де після однорічних курсів у навчальному радіобатальйоні Харківського військового округу, присвоїли звання молодшого лейтенанта.

Анатолій Павлович Шапіро був фронтовиком і командував окремим стрілецьким батальйоном 100-ї стрілецької дивізії. Саме майор Радянської армії Анатолій Шапіро 27 січня 1945 року відчинив ворота нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі і фактично став одним з перших визволителів концтабору.

Під час війни був поранений і контужений. Нагороджений 20 орденами і медалями. Війну майор Анатолій Шапіро закінчив у Празі

У 1947 році А. Шапіро демобілізували.

Пізніше він працював на підприємствах Запоріжжя, на будівництві Куйбишевської ГЕС, в Сибіру і Калінінграді.

У 1992 році приїхав до Сполучених Штатів, жив у Нью-Йорку. Брав активну участь в роботі ветеранських організацій, зустрічався з молоддю, в'язнями Голокосту, опублікував багато статей і кілька книг про війну і життя.
Після війни Анатолій Павлович написав багато мемуарів, присвячених як радості перемоги, так і страхіттям війни.

В його житті й творчості особливе місце належало трагедії Голокосту. Жахливе видовище Аушвіца зробило з Анатолія Шапіро великого гуманіста, який усе своє післявоєнне життя присвятив боротьбі з будь-якими проявами расизму й геноциду. В травні 2005 року, до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною, вийшла остання книжка Шапіро «Зловісний марафон». «Коли закінчилася велика війна, ми думали, що нарешті люди житимуть в справедливості й щасті, — сказав тоді визволитель табору в Освенцімі. А нічого не справдилося. Пішла нескінченна низка «малих воєн», аж до нині. Після перемоги я думав, що моє покоління буде останнім, якому довелося зазнати смерть у бою, побачити неймовірну жорстокість. На жаль, це не так».

Анатолій Шапіро помер 8 жовтня 2005 року у віці 92 років і похований на єврейському кладовищі в Нью-Йорку.

21 вересня 2006 року Анатолію Шапіро було присвоєно найвищу державну нагороду - звання Героя України (посмертно).

У Нью-Йорку, в Бруклінському «Клубі, що пережили Голокост», оформлений стенд пам'яті А. П. Шапіро.