Історико-географічна довідка Христофорівка

Христофорівка – селище міського типу, селищна рада якого знаходиться в центрі населеного пункту. Розташоване за 35 км. від районного центру і за 200 км. від обласного центру – м. Дніпропетровськ та в восьми кілометрах від залізної дороги ст. Гейківка. Площа населеного пункту складає 575,0 га. Кількість дворів – 495. Населення на 01.01.2009 року складає 1506 чоловік
Землі навколо селища Христофорівка належать агрофірмі „Христофорівська”, агрофірмі „Скорпіон”. Населений пункт розташований в живописному місці, в долині по обидва береги річки Боковеньки.
Згідно переказів старожилів, село існує з 30-х років ХІХ століття. Одного разу трапилося так, що село вимерло. Всіх селян і самого власника села на ім”я Христофор скосила чума. Новий власник, поміщик Лутковський, купив 10 сімей селян - кріпаків у поміщика Миколи Щерби в с. Федорівці і оселив їх у Христофорівці. Цими переселенцями були Недогарські, Хуторні, Рибалки, Пономарьові, Пікулі, Сердешні, нащадки яких і зараз живуть в Христофорівці. Злиденним було життя села. Хоча землі довкола родючі, місця живописні, село розташоване в зручному місці – на березі річки Боковенька, зростання населення відбувалося повільно.
Після реформи 1861 року земельний наділ на двір становив 3,5 десятин. Землю доводилося приорендовувати у сусідніх поміщиків Гейко та Юриці, розплачуючись за оренду половиною врожаю. До 1917 року кількість селянських дворів зросла до восьмидесяти. Весь цей час Христофорівка є поселенням сільськогосподарського типу.
Часті неврожаї, пошесті хвороби, тяжка праця, відсутність медичної допомоги були причиною високої смертності.
На початку ХХ ст. багато селян покидали село в пошуках кращої долі.
В 1925 році в Христофорівці налічувалося близько 92 дворів. З кількістю 337 чоловік. Було два млини - тепловий і вітряний, три кузні, школа, хата – читальня. В 1927 році, шукаючи шляхів поліпшення життя, селяни організувалися в СОЗ – товариство спільного обробітку землі. В 1929 році було організовано колгосп „Широке поле”, першим головою якого став Гончар Іван Федорович.
Порушений в роки Радянської влади інтерес до вивчення природних багатств країни, привів до дослідження родовищ бурого вугілля в Христофорівці.
В 1941 році було побудовано греблю на р. Боковенька, відстійники, насосну станцію, електропідстанцію з лініями електропередач, під’їздні шляхи з залізничним мостом.
В цьому ж році приступили до родовища. Але 13 серпня 1941 року Христофорівку окупували фашисти. Лише в 1947 році було введено в експлуатацію шахту №1, а в 1956-1957 роках побудовано і здано в експлуатацію шахту № 2 по видобутку бурого вугілля, а також створено Христофорівське шахтоуправління.
В 1958 році, згідно рішення облради, Христофорівку було віднесено до категорії селищ міського типу. Христофорівська сільська рада була перейменована в селищну Кількість населення зросла до 2500 осіб. Перший голова селищної ради – ДЬОМІНА НАТАЛЯ ІВАНІВНА.
З 1970 року і по теперішній час ведучим виробництвом є Христофорівський завод вогнетривких блоків і бетонів, першим директором якого був Тацький Микола Андрійович. Зараз на території завода працює близько 140 чоловік. Понад двадцяти п”яти останніх років його очолює Чечун Леонід Григорович.
На території селища розташована середня школа на 600 учнів, протитуберкульозний санаторій для дорослих на 50 місць, дитячий навчальний заклад, обласні воєнізована та пожежна охорони, будинок культури на 450 місць, бібліотека з книжним фондом близько 8000 книг, поштове відділення, відділення ощадбанку.
В 1952 році в центрі селища встановлено пам’ятник воїнам, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. Христофорівці свято шанують пам’ять воїнів, які віддали своє життя за визволення Христофорівки від німецьких окупантів.
Останні двадцять два роки, з 23 березня 1987 року очолює селищну раду Сидоров Володимир Федорович. За цей час селище зазнало багато змін. По – перше, покращився благоустрій населеного пункту, відновилася робота в сфері побутового обслуговування.
Тільки за останні роки в селищі було збудовано підводящий газопровід до смт. Христофорівка, топочні Христофорівської СШ, д/з „Буратіно” та Христофорівської амбулаторії, газифіковано школу, садок, амбулаторію, протитуберкульозний санаторій. Збудовано ще одну підвісну кладку через річку Боковеньку. Майже всі вулиці селища газифіковано. Виготовлено паспорта доріг, деякі з них відремонтовано, проведено новий водогін до селища.
Загалом христофорівці – люди добрі, працьовиті. Вони є патріотами свого селища, тому дбають про нього.