Сайт села Озеряни

Озеряни – в минулому містечко, а зараз село Борщівського району Тернопільської області. З 2015 р. центр Озерянської сільської громади, куди входять 5 населених пунктів. Назва швидше за все пов’язана із озерами, яких тут зараз близько 30-ти. Вони мають карстове походження і не замерзають навіть у найсуворіші зими.

Найдавніше поселення на місці теперішніх Озерян відноситься до трипільської цивілізації. Городища також існували в епоху черняхівської культури та в ранній слов’янський період.

Озеряни одне з найдавніших містечок південного Поділля, відоме ще з ХІІ ст. Виникло, як проміжний пункт при соляному тракті з Покуття на Поділля. Як і більшість населених пунктів Борщівщини було неодноразово знищене під час татарських набігів. Особливо руйнівним видався напад 1494 р.

Ще в XV-XVI ст. від Озерян в напрямку сіл Угринь та Росохач було насаджено дубовий ліс для захисту Ягільниці із замком. Насадження отримало досить нехарактерну для тутешніх країв назву – дача Галілея. І до цих пір цей чималий (1865 га) штучний ліс представляє собою неабиякий інтерес, адже тут ростуть унікальні рослини, кущі та дерева. Зокрема мова йде в першу чергу про природну пам’ятку «Модрина європейська».Також цей ліс має важливе значення для природи і клімату Борщівщини і Чортківщини.

Озеряни в XVII-XVIII ст. були містечком, яке належало до польської королівщини. Десь тоді було споруджено мурований замок. В наступні століття його дідичами були Жевуські (Режевуські), які тут мали свій маєток. За Северина Жевуського поселення набуло містечкових рис, сюди прибули купці і ремісники.

В середині ХІХ ст. Жевуські продали Озеряни Сапєгам.  За їх володіння було побудовано римо-католицький костел.

Міський статус Озеряни втратили після спустошливої пожежі 1912 р. та наступних руйнувань від бойових подій Першої світової війни. В міжвоєнний період це вже було звичайне село, хоча тут і був центр ґміни. В селі під час Другої світової війни було створено гетто, в якому загинуло близько 700 євреїв.

В центрі Озерян збереглися залишки замку. Щодо часу його побудови в істориків та архітекторів немає однозначної думки. Дехто схиляється до думки, що він з’явився ще в XVI ст., а в XVII зазнав добудови або перебудови. На даний момент збереглася одна башта та фрагмент обороної стіни з бійницями. Під замком до цих  пір існують підземелля. Під час будівництва дороги на початку ХХ ст. робітниками було викопано скарб давніх монет 1519-1675 рр., на підставі цієї знахідки можна припускати, що замок зруйнувала татарська навала під час нападу 1676 р.

Інша цікава пам’ятка села – неоготичний костел Святої Анни. Храм зведено за проектом львівського архітектора Альфреда Куна. Від 1889 р. і до початку Першої світової війни при костелі діяв монастир отців-місіонерів. Храм вважає своєю довершеністю архітектурних форм: великий портал з пишними оздобами, стрільчасті вирішення вхідних дверей та вікон, скульптури та герби Сапєг. Щоб споруда справляла враження більш давньої, тут було вимуровано ступінчасті контрафорси.

В Озерянах народився відомий галицький громадсько-політичий діяч та правник Осип Білинський. Як місце його народження також називають село Звиняч сусіднього Чортківського району. Після закінчення Львівського Університету Осип Білинський працював в судах містечок Тернопільського Поділля, а з 1912 р. був суддею Тернопільського окружного суду. Під час встановлення влади ЗУНР, брав активну участь у формуванні адміністративних установ. Осип Білинський загинув за Збручем в 1920 р., місце його поховання невідоме.

В Озерянах також народився Віктор Паюк – один з найвідоміших  сучасних перкладачів-есперантистів. В 1989 р. Віктор Борисович був одним із співзасновників Української Есперанто-Асоціації та часопису «Ukraina Stelo» («Зоря України»). З 2013 р. Віктор Паюк співпрацює з української редакцією «National Geographic».