Сайт селища Підволочиськ

Підволочиськ – селище міського типу та районний  центр Тернопільської області. Містечко лежить на березі Збруча. По іншій бік – місто Волочиськ Хмельницької області. Спочатку обидва населені пункти називались Волочище. Така назва могла виникнути від слова «волочити», тобто через Збруч переправляли (волочили) вантажі. Поруч з давньослов’янській мові було слова «волочище», що позначало вологе, заболочене місце. За австрійських часів містечко носило назву Унтерволочиськ. Статус с.м.т. Підволочиську надано в 1940 р. З селищем об’єднано населені пункти Княжина та Заднишівка. В 2015 р. було створено Підволочиську селищну територіальну громаду, до якої ввійшло 23 населені пункти 1 селищної та 16 сільських рад.

Звісно, що Підволочиськ виник не на голому місці. ще до виникнення містечка на цьому місці існувало життя. Археологічні знахідки з цієї території походять з часів скіфської та трипільської культур.

Перші письмові згадки про Підволочиськ датуються 1463 р. До входження Тернопілля до складу Австро-Угорської Імперії містечком почергово володіли Острозькі, Збаразькі, Вишнівецькі та Мошинські.

За часів Речі Посполитої якоїсь помітної ролі в житті краю Підволочиськ не відігравав. Містечко мало невеликий розвиток завдяки своєму розташуванню при торгівельному шляху, однак раз в декілька років воно потерпало від татарських набігів.

Рзвиток Підволочиська розпочався з 1775 р., коли тут було дозволено проводити ярмарки. Трохи згодом сюди проклали з Тернополя шосейну дорогу.

Нетривалий період часу з 1810 по 1815 рр. Підволочиськ перебував під російською окупацією. В ХІХ ст. Підволочиськ користувався міськими правами та входив до складу Скалатського повіту.

Важливою датою в житті містечка стало  4 листопада 1871 р., коли було відкрито залізничну колію з Тернополя. Звідтоді в Підволочиську почали виникати нові промислові підприємства. По суті залізниця з’єднала дві імперії та стала важливим зерновим шляхом від Львова до Одеси. Про торгівельне значення Підволочиська свідчить той факт, що тут існували представництва багатьох фірм, бірж, відділення одного з швейцарських банків.

Важливе значення в національному житті містечка мало  перебування тут видатних діячів культури, письменників. Неодноразово Підволочиськ відвідував Іван Франко.

Перша половина ХХ ст. в житті Підволочиська позначилась трагедіями двох світових воєн та кровопролиттям. Під час німецької окупації в містечку існувало єврейське ґетто. Усіх євреїв розстріляли 29 червня 1943 р. на Замчиську.

Від 1940 р. Підволочиськ районний центр Тернопільської області. Промисловість сучасного селища переважно тяжіє до переробки харчових продуктів та виготовлення продукції, орієнтованої на споживачів Тернопільської області. Працює завод пластмасових виробів.

Найдавніший храм міста – церква Св. Трійці. Її було збудовано у фільварку родини Баворських як костел. Пізніше греко-католицька громада викупала храм під церкву. В містечку в 1912 р. було споруджено гарний неоґотичний костел Св. Софії. Його, на жаль, було підірвано радянськими комуністами в 1965 р. Нечисленна громада римо-католиків містечка для задоволення своїх духовних потреб використовує пристосований для  цього колишній польський Народний Дім.

З інших цікавих архітектурних споруд частково вціліла будівля синагоги, ратуша, міська забудова ХІХ-ХХ ст. Красотою та вишуканість вражає вілла родини Громніцьких.

В колишньому селі Заднишівка, яка тепер увійшло до складу Підволочиська, народився лікар та медичний двіяч Любомир Білик. Любомир Степанович закінчив Тернопільський медичний університет, після чого працював на батьківщині, в лікувальних закладах Підволочиського району. Зараз він очолює Чотрківське медичне училище.

Родом з Підволочиська Лідія Винничук – класичний філолог та письменниця. Після закінчення Варшавського університету лишилася в столиці Польщі жити та працювати. В 28-літньому віці видала свою першу працю «Жінка в старожитності». В своїх наукових дослідженнях Лідія Винничук торкалася античної культури та польсько-латинської літератури.