Сайт села Комарівка

Комарівка – невелике село на Тернопільському Поділлі. З такою ж назвою є багато на Україні інших населених пунктів. Воно означає, що довкола села були комарі, які вельми дошкуляли місцевим жителям. У випадку з Комарівкою на  Тернопіллі могла бути й інша ситуація. Справа в тому, що селом певний час володіла магнатка Комарівська. Саме від її прізвища село могло отримати свою назву.

Попри те, що про село вже написана книжка, але його давня історія ще потребує подальшого вивчення. Відомо, що Комарівка виникла з окремих хуторів, які належали до інших населених пунктів Бережанщини і Козинщини. Під теперішньою назвою село відоме з середини XVIII ст.

За народною оповіддю хутори Комарівки були заселені вільними козаками, які тут поселилися з родинами та почали працювати на землі. За іншими розповідями здавна землями села володіли Потоцькі. Вони ж і надали у користування землю селянам, так вони й поселилися і утворили нове село. Також є згадки, що саме дідичка Комарівська окремі хутірські землі об’єднала в село.

Багато інформації про село дає перший план хутірських земель. Серед перших поселенців був один німець. Відомо, що він був чи то сином чи родичем пивовара з Дибща, де тримав власну броварню.

Розвитку села сприяло  те, що в XVIII ст. воно опинилося на шляху. Подорожуючі купували в селян різноманітні продукти для себе і коней. Заслуговують на увагу окопи з валами, які є вздовж цього шляху. Очевидно, що вони використовувалися для якихось військово-стратегічних цілей.

Відомо багато про заняття і взагалі про побут селян. Судячи з усього вони жили досить заможно, мали пристойні земельні наділи, з домашніх тварин тримали коней, овець, курей. Це забезпечувало стабільне і нормальне життя.

Населення Комарівки в етнічному плані було досить одноманітне, переважали українці. Лише декілька сімей було поляків. Десь в ХІХ ст. в Комарівці осіла родина єврея Воруна. Він відкрив в селі корчму. Це стало дуже великою проблемою для селян. Якщо раніше вони не знали смаку горілки, то парубки і чоловіки почали вчащати до цього закладу. Оковита призводила до того, що колись заможні господарі позбувалися всього господарства.

Перша школа в околицях Комарівки з’явилася перед 1844 р. в селі Дибще. Оскільки на той момент ще своєї парафії, а відповідно і школи в Комарівці не було, тому діти мусили долати декілька кілометрів дороги до сусіднього села. Перша початкова школа в Комарівці була побудована 1889 р. Для здобуття середньої шкільної науки діти вимушені були їздити до Козови.

На початку ХХ ст. в Комарівці активізувалося громадське і кооперативне життя. Існували осередки товариств «Сільський господар»,  «Січ», кооперативної спілки «Єдність». Відомо, що в 1908 р. вже діяло товариство «Просвіта», його членами було з пів сотні селян, а читальня нараховувала 212 примірників книг.

Під час Першої світової війни багато жителів села були в лавах УСС, а під час Другої воювали в боївках УПА. Перші роки радянської влади позначилися репресіями та примусовим зганянням всіх до колгоспу.

В Комарівці на честь скасування  панщини, як і в багатьох селах Галичини після 1848 р. було поставлено пам’ятний хрест. Радянська влада зруйнувала пам’ятку, хрест відновили лише на початку 1990-х рр.

Довгий час в Комарівці своєї церкви не було, а жителі села належали до парафії в Дибщі. Теперішню церкву побудовано вже за часів Незалежної України.

Поблизу села в лісі Дубники було розстріляно 400 євреїв з Козови та довколишніх сіл.

Родом з Комарівки лікар від Бога Ігор Гладичук. Він пройшов трудовий шлях від простого лікаря-гінеколога до науковця, професора, керівника  гінекологічної клініки Одеського національного медичного університету. Ігор Зіновійович зробив величезний внесок в лікування безпліддя, завдяки чому багато батьків отримали щастя чути дитячий сміх.