Сайт села Білозірка

Білозірка – колишнє містечко, а зараз село (населення близько 1000 жителів) Лановецького району Тернопільської області. Назва населеного пункту історично не пояснена ніяк. Перша з легенд, найбільш красивіша і найромантичніша оповідає про мандрівників, які зупинялись на ночівлю в містечку, над яким сяяла Біла Зірка. А за іншою оповіддю подорожні бачили на узгір’ї білу хату. Вона настільки яскраво виділялася на горизонті, що її сприймали за яскраву зірку. Можливо, назва пов’язана із озерами, які були поблизу містечка. В чистій воді воді цих озер відбивались зірки на небосхилі. Білозірецькі озера зникли внаслідок меліорації в середині ХХ ст.,  про них лише лишились згадки.

Перші відомості  про Білозірку датуються 1545 р. Власниками містечка на зорі його винекнення були впливові волинські роди Збаразьких та Вишневецьких. Наступними дідичами Білозірки були Огінські, від яких вона перейшла до довголітніх власників – Бжостовських. Саме за часів володіння останніх Білозірка перетворюється на повноцінне містечко. Чотири рази на рік тут відбувались ярмарки¸а щотижня - торги. З промислових підприємства тут працювала мануфактура, яка займалася виготовленням парусної тканини. Оскільки Бжостовські були поляками, тому для задоволення релігійних потреб побудували костел. Маєток Бжостовських був одним із культурних осередків півдня Волині, тут навіть зупинявся польський король Станіслав Авґуст.

Занепад Білозірки розпочався після того, як воно перейшло до Красицьких. Нові власники в маєтку не жили, а всією господаркою займався управитель. Останній дбав більше про власну скишеню, аніж про інтереси дідичів. Розорене господарство придбали росіяни Теплякові.

В міжвоєнний період Білозірка вже втратила свій міський статус та була центром сільської ґміни. В той час в етнічному плані це було українсько-єврейське містечко, поляків було лише декілька родин. Польське населення містечка стало жертвою так званої «Волинської різні». За підрахунками польських дослідників загинуло щонайменше 22 поляки. Білозірка і навколишні села були ареною боїв УПА з військами НКВД. Одна з таких сутичок відбулася в самому селі поблищу церкви.

За радянських часів в селі діяв колгосп ім. Толбухіна, який мав великі земельні площі. Окрім рослинництва аграрне підприємство спеціалізувалося на тваринництві. Зараз основне заняття жителів села – сільське господарство.

Раніше в Білозірці існував один з найкращих магнатських палаців Волині. Його опис лишив в своїх мемуарно-краєзнавчих книгах Тадеуш-Єжи Стецький. Маєток був одноповерховий, обмурований на зразок кляштора. В середині палацу, очевидно, були житлові кімнати, кухні, достеменно відомо, що існувала особиста каплиця та театральна зала. Оточував палац парк в англійському стилі, доповнювали резиденцію канали, містки та тераси. Палац зафіксований на мистецьких творах Піллера та Наполеона Орди.

Про колишнє магнатське життя Білозірки нагадує родинна каплиця-усипальниця Бжостовських та Красицьких 1879 р. В селі також збереглася мурована Михайлівська церква 1898 р.

Родом з Білозірки Андрій Юркевич – новітній український Герой, учасник російсько-української війни. Андрій Михайлович народився в селі, але дитинство і юнацькі роки провів в Тернополі. Тут закінчив школу, навчався у ВНЗ, брав участь в КВН та спортивному житті міста, працював в одній з тернопільських фірм. Андрій Юркевич був учасником революційних подій на київському Майдані, під час війни воював в складі батальйону ТО «Айдар». Загинув Андрій Юркевич 5 вересня 2014 р. між містами Щастя та Металіст. Вже після його смерті в Тернополі 11 листопада 2014 р. відбулася презентація книга спогадів «Моя революція».