Сайт селища Рокитне

Рокитне – селище міського типу, районний центр  Рівненської області. Поруч існує однойменне село. До 1922 р. назва поселення звучала, як Охотникове, від прізвища російського власника. Назва Рокитне походить від слова «рокита» - верболіз. З такою ж назвою є населені пункти в Київській, Львівській та Харківській областях.  Міський статус Рокитне мало в 1922-1939 рр.

Історію с.м.т. Рокитного можна починати від виникнення однойменного села. Перші згадки про нього датуються 1545 р., коли воно належало до Овруцького маєтку Немиричів.

Власне, Охотникове виникло в 1888 р., як промисловий осередок. Саме тоді з’явилося перше фабричне  підприємство, це була скляна ґута Розенберґа.  Розвиток поселення пришвидшило прокладання залізниці з Києва на Варшаву. В перших роках ХХ ст. Рокитнівський склозавод вийшов на новий рівень промислових потужностей. За рік тут виготовляли до 12 000 000 пляшок під розлив горілки. В цілій Російській Імперії це було одне з 4-х підприємств, яке виготовляло горілчані пляшки.

В міське поселення Рокитне сформувалося за польського періоду. В 1920-х рр. архітектор російського походження, випускник Санкт-Петербургського залізничного училища Петро Щедрін розпланував забудову центральної частини поселення.

Протягом міжвоєнного періоду Рокитне було неподалік польсько-радянського кордону, тому тут розташовувався один з Корпусів охорони прикордоння. Військові забезпечували охорону кордону на великій території. Спочатку військове містечко було поруч з Рокитним, відносилось до ґміни Кісоричі, а в 1933 р. його приєднали до селища.

Хоча й Рокитне, як залізнична станція було не таким стратегічним пунктом, як Сарни, але й за нього тривали важкі бої. Ліси довкола містечка були територією активної діяльності з одного боку  радянських партизан, а з іншого – націоналістичних формувань.

За радянських часів Рокитне було центром однойменного району. В 1962-1965 рр.  Рокитнівський район не існував і входив до укрупненого Сарненського району. Зараз Рокитне – промислове містечко. Продовжує працювати Рокитнівський склозавод, заснований більше 100 років тому. Працюють також підприємства деревообробної промисловості, дробильні каменю, легкої і харчової галузей.

В Рокитному існує декілька церков, побудованих за часів Незалежної України. Свою історію має рокитнівський костел. На скляній ґуті працювало багато поляків, тому тут від перших років  проводилися богослужіння, ксьондз доїздив із сусіднього Томашгорода.  З  часом в селищі спорудили каплицю, яку в 30-х  рр. розширили. Ця споруда в перебудованому вигляді дійшла до нашого часу, використовувалася під будинок культури. Існуючий храм Святої Терези від Немовляти Ісуса переоблаштовано з лерев’яного будинку на початку 90-х рр.

Родом з Рокитного українська письменниця Ніна Смик. Авторка почала писати твори в зрілому віці, коли їй виповнилося 50 років, перша книга вийшла в 2007 р. Зараз в доробку  Ніни Василівни декілька прозових книг оповодань і новел та повістей.

Має Рокитне і Новітнього Героя. Віталій Маринич, після закінчення школи та ПТУ працював в селищній пожежні

й частині. Загинув Віталій Петрович під обстрілу блокпоста під Волновахою 22-го травня  2014 р.