Сайт села Варковичі

Варковичі – одне з історичних сіл Волині, в минулому містечко.  Назва села досить цікава і рідкісна, з також назвою існувало село у Слупському повіті Польщі. Місцева легенда пояснює назву села від жіночого імені Варвара (Варка). В минулому нібито селом володіла помішиця з таким іменем, яка дуже прихильно ставилась до своїх селян. Після її смерті вдячні жителі назвали село в її честь. Міський статус Варковичі мали з 1725  по 1939 р.

Вперше в історичних джерелах Варковичі починають фігурувати з  XVI ст. Тоді ним володіли Мишки гербу Корчак в наступні століття село було у власності Ледухівських, Турно, Потоцьких та Млодецьких.

Найбільше до розвитку Варковичів долучились представники роду Ледухівських. Основним їхнім досягненням було отримання поселенням Магдебурзького права.  З тих пір у Варковичах почали селитися ремісники різноманітних професій, аж 6 разів на рік тут відбувалися ярмарки. Приблизно в той же час Ледухівські посприяли будувіництву у Варковичах бернардинського монастиря. Він проіснував аж до скасування російською владою та перетворення на православну церкву.

За часів володіння Варковичами Млодецьких тут існувало щось схоже на зразок «Миньковецької  республіки» на Поділлі Сцибор-Мархоцького. Однак таке управління було дуже далеке від ідеалу. Власники утримували власну сторожу (козаків), які стояли при вході  палацу на варті та супроводжували власників під час поїздок. Щороку дідич на Новий рік організувовував пишний банкет, запрошував урядовців з повітового Дубна. Під тарілку кожного з чиновників клали в конверті відповідну суму грошей. Про дивацтва Яна Казимира Млодецького написав Юзеф Дунін-Карвіцький у своїх мемуарних оповіданнях.

Внаслідок участі власників Варковичів у польському повстанці 1831 р. всі маєтності були конфісковані і певний час перебували в державному управлінні. Пізніше майже 3000 десятинами володіли російські землевласники Сабурові.

В ХІХ-ХХ ст. Варковичі були типовим  волинським містечком. Тут проживало трохи більше 2000 жителів, що більш, ніж в 2 рази більше, як тепер. З промислових підприємств тут існували млини та ґуральня, яка давала більше 15000 відер спирту в рік. Містечко було центром волості, а за Польщі – ґміни, тут знаходилась поштово-телеграфна станція. Значну частину жителів містечка становили євреї, їх було знищено під час німецької окупації.

Після встановлення радянської влади Варковичі втрачають своє значення і стають звичайним селом.

Раніше у Варковичах існував ошатний палац, одна з найкращих перлин палацово-паркового будівництва Волині. За особливостями архітектурних рис його зведення можна датувати XVIII ст. За однією з версій палац побудували для власного проживання Ледухівські, за іншою – споруда собою являє перебудову  скасованого бернардинського кляштору. Палац у Варковичах був зруйнований ще перед Першою світовою війною.

Нагадуванням про колишню єврейську спільноту Варковичів може служити кіркут при дорозі на Озеряни.

Варковичі відомі своїми видатними уродженцями. Серед них   - Антоній Анджейовський, відомиий також під псевдонімом Старий Детюк. Походив Антоній Лукіянович  з не надто заможної родини, тим не менше зміг здобути ґрунтовну освіту в Кременецьккому ліцеї та Віденському університеті. Спочатку Антоній Анджейовський займався малюванням, а після знайомства з В. Бассером – повністю віддався заняттям природознавством, об’їздив з науковими екскурсіями Волинь, Поділля та інші регіони. Також А. Анджейовський автор надзвичайно цінних спогадів свого часу.

Без сумніву у Варковичах неодноразово бував класик польської літератури епохи романтизму, «поляк за походженням та українець по духу» Антоній Мальчевський. У селі була похована мати цього письменника, вона збереглася дотепер.