Сайт села Озеро

Озеро – одне із сіл Володимирецького району Рівненської області, розташоване при трасі Рівне-Вараш. Назва населеного пункту походить від озера, яке знаходиться на північно-західній околиці села.

Як поселення Озеро може бути дуже давнім. Місцевими краєзнавцями було проведено дослідження прізвищ жителів. На основі зібраних даних дослідники прийшли до висновку, що засновниками села були представники слов’янського племені дулібів. Пізніше національний склад жителів змінювався, сюди з Морочного і Муравина прибули переселенці. Тутешні ґрунти були набагато родючіші, ніж болотисті землі по берегах Стиру. В часи Галицько-Волинської держави в Озеро могли прибути литвини, а в часи Середньовіччя – мадяри (угорці).

Декілька століть Озеро лежало на межі Волинського та Турово-Пінського князівств. Серед поселень, які були у володіннях Федора Чарторийського його нема.  Можливо, село фігурувало в реєстрах Пінського замку, але ті не збереглися. Перша письмова згадка про Озеро датується в податковому реєстрі дідича К. Я. Паца під 1629 р. На той момент в селі проживало вже не менше 300 осіб в 46  димах. Як на той час для Полісся таке поселення було досить значним. Тобто, Озеро виникло як мінімум за століття до першої згадки про нього.

Думка про виникнення села в ранній середньовічний час підтверджується фндаментами якоїсь давньої фортифікаційної споруди. Швидше за все, що це був мурований замок. Щодо його існування ніяких згадок нема, а подальша історія Озера має ще багато «білих плям». Можливо, що селянство Озера брало участь в Національно-визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького.

Після поділів Польщі Озеро, як і все Полісся увійшло до складу Російської Імперії. В цей час економічний розвиток поселення пожвавився, сприяв цьому притік єврейства. Юдеї закладали невеликі виробничі цехи, ремісничі майстерні та крамниці. З часом вони побудували навіть синагогу. Наприкінці ХІХ ст. в Озері проживало більше 1000 жителів, не набагато менше, ніж тепер.

За часів Російської Імрперії найкращі землі довкола села були у власності декількох поміщиків. Життя простих селян було важким. З встановленням влади Речі Посполитої на західноукраїнських землях ніяких вагомих змін не відбулося. Поміщицькі землі роздали декільком військовим осадникам. Останні часто наймали місцевий люд для обробітку наділів, таким чином жителі села мали хоча б якийсь дохід.

Перша половина ХХ ст. була дуже  трагічною  житті  Озера. Німецькі окупанти встановили в селі свою владу та почали примусово вивозити молодь на роботи до Німеччини. Такі дії були зустрінуті опором з боку Поліської Січі. Євреїв Озера німці вивезли у невідомому напрямку, де й розстріляли. Місцеве населення також потерпало від сутичок, які вели між собою загони УПА, партизанів та Армії Крайової. В другій половині війни частину чоловічого населення Озера мобілізували на фронти.

З другим приходом радянської влади почали проводитися заходи із колективізації. На 50-60-ті рр. припав найбільш інтенсивний розвиток села. В цей період тут було відновлено роботу школи, прокладено дорогу з твердим покриттями до Володимирця та залізничної станції Антонівка. Зараз в селі великий рівень безробіття, лише незначна частина жителів працює на місцевих сільсько-господарських підприємствах, Рівненській АЕС та інших підприємствах Вараша.

Озеро має потенціал, насамперед, як туристично-рекреаційний об’єкт. Тутешнє озеро і ліси довкола села – хороші місця відпочинку.

Серед уродженців Озера Василь Кладько – видатний український науковець, доктор фізико-математичних наук, співробітник Інституту напівпровідників. Василь Петрович автор 443 наукових публікацій, в тому числі 8 монографій, він автор 6 свідоцтв та 4 патентів.