Сайт селища Поморяни

На берегах Східної Золотої Липи розташоване смт. Поморяни (населення 1370 жителів). Щодо походження назви селища існує декілька версій. В давнину тут річка розливалася великим і широким ставом, що нагадував море. За іншою версією місто цілковито вимерло від якоїсь епідемії, а потім відновилось, через це й отримало таку назву. Довкола Поморян є численні болота і багна. В німецькій мові існує слово «moor», а в шведській «moras», які перекладаються як «болото», «мочарі». Деякі дослідники пояснюють таким чином назву населеного пункту. Коли Поморяни стали містечком, невідомо, в 1619 р. Якуб Собеський лише підтвердив Магдебурзьке право. Статус селища міського типу Поморяни мають з 1940 р.

Поморяни належать до давніх поселень Галичини. Першими жителями містечка були українці, зокрема, в XIV ст. руський шляхетський рід Свинок тут побудував замок. Середньовічні Поморяни були добре укріпленим містом, оточеним надійними мурами. Всередині розташовувалися кам’яниці на Ринку та прилеглих вулицях. Поморянська ратуша була трьохярусна, в давнину на першому поверсі були склади зі зброєю, коли потреба у військовому захисті відпала, тут функціонували крамниці. З двох боків ринкового кварталу були культові споруди – костел і божниця.

З середини XV ст. до початку XVІІ ст. місто було у власності Кердейовичів і Сененських. Польський шляхтич Ян Сененський домігся, щоби в Поморянах проводилися ярмарки, а для стимулювання розвитку торгівлі на 20 років дав податкову пільгу міщанам.

За Собеських, які володіли містом до 1740 р. було оновлено міські укріплення: насипано вали і викопано рови. Завдяки таким фортифікаційним заходам місто вистоювало у татарських нападах. Окрім того Собеські щедро забезпечили ґрунтами церкву та костел, заклали притулок для убогих.

В часи Австро-Угорської імперії та Польщі Поморяни були типовим малим галицьким містечком. В 1880 р. тут проживало близько 4500 жителів, більшість становили українці і євреї, поляків було близько 500 осіб.

У 1940-1941 та 1944-1959 рр. Поморяни були центром однойменного району.

Найвідоміший уродженець Поморян – Іван Дмитрович Квіт. Він народився в селянській родині, в рідному місті отримав середню освіту, математику студіював у Львівському університеті. Іван Дмитрович був високоерудованою людиною, вільно володів 8 мовами. Внесок вченого в розвиток вітчизняної математичної науки вагомий та поважний – це понад 60 праць, головним чином з теорії ймовірності й дотичних тем.

Більшість архітектурних пам’яток Поморян потребують негайної і термінованої реставрації. Поморянський замок зазнавав кількох перебудов. Зараз він складається з двох крил. Східне крило з круглою баштою, в якій є бійниці – це найстаріша частина замку. Південне крило з двору має двохярусну галерею. З інтер’єрних оздоб в середині замкових приміщень збереглася ліпнина. Поруч з замком існує господарська будівля.

Частково в Поморянах збереглася ратуша, яка датується ХІХ ст. Первісно вона складалася з двох крил та з центральної вежі з оглядовим майданчиком. Обоє крил були прикрашені неготичними башточками, вікна другого поверху мали стрілчаті закінчення. Після Першої світової війни вціліло лише одне крило, в польські часи тут розміщувався магістрат.

Будівництво римо-католицького костелу в Поморянах затяглося більше, ніж на пів століття: з 1748 р. по 1812 р. Будівля в стилі класицизму, увінчана готичною сигнатуркою. Над фасадом зображено масонський герб – око в трикутнику. До недавнього часу в костелі був орган. Музичний інструмент було виготовлено ще в XVII ст. Наразі орган зберігається у Львові і вважається найдавнішим із працюючих в Україні.

Помор’янська дерев’яна церква існує ще з 1648 р., на одвірку вхідних дверей є відповідний напис. За місцевою легендою її звели козаки загонів Максима Кривоноса і Морозенка, коли йшли походом на Львів. Церква тридільна, перекрита в новіші часи бляхою. Поруч з храмом існує дзвіниця та хрест, поставлений в честь антиалкогольної кампанії.