Сайт селища Торчин

Торчин – селище міського типу Луцького району Волинської області. Назву населеного пункту виводять від прізвища дружинника луцького князя Давида – Іонна Торчака (Торчина). В свою чергу Іоанн Торчин своє прізвище міг отримати від назви кочового племені торчаків. З такою ж назвою є села в інших областях України. Міські права Торчин отримав в 1540 р.

За даними археологічних знахідок можна зробити висновок, що життя в межах сучасного селища існувало з досить давніх часів. Перші сформовані поселення відносятся до часів Київської Русі, тому є всі підстави стверджувати, що Торчин існував вже задовго до першої згадки про нього.

В письмових джерелах Торчин регулярно починає фігурувати з 1093 р. В 1340 р. Торчин, як найбільше поселення краю стає волосним центром. З часом містечко розширюється і розвивається. В цей час ним володіли луцькі римо-католицькі єпископи. Один із них, Єжи Фальчевський домігся в короля Магдебурзького права. В Торчині почали відбуватися щотижневі базари та ярмарки тричі на рік. Очевидно, що тут провадилася жвава торгівля. Підтвердженням цьому може бути скарб з більш, ніж 900 литовських монет XV–XVI ст. Відмо, що в Торчині в часи Середньовіччя діяло 16 ремісничих цехів. Окрім торгівлі і ремесел добрий розвиток мало сільське господарство. На полях довкола містечка луцькі єпископи вирощували зернові, які експортувалися до Ґданська, а звідти морем до інших країн Європи.

Попри те, що в Торчині в 1703 р. діяло 7 православних церков та ще 6 при цехах, все ж таки дуже відчувався вплив польського поневолення, селянство потерпало від експлуатації багатою шляхтою. Невідомим автором в містечку 1767 р. було написано так званий «Торчинський маніфест» - військовий документ, в якому пролунав заклик до українських і польських селян повставати і боротися. Дослідники відзначають неабияку досвідченість автора в питаннях європейської політики, він володів досконало латиною. «Торчинський маніфест» став передвісником великого селянського повстання – Коліївщини.

Насиченим в житті Торчина видалося ХІХ ст. Тут відкривалися заклади, про які провінційні містечка могли лише мріяти. В Торчині працювала поштова станція, лікарня, декілька шкіл, в одній з яких викладався такий нехаректерний для того періоду предмет, як фізкультура. Торкнулися Торчина і військові події під час наполеонівської війни. Під час битви 21 вересня 1812 р. було вбито близько 400 французьких вояків. Під проводом  торчинської міщанки Софії Чайки велася партизанська боротьба проти наполеонівських військ.

Торчин зачепили події Першої світової війни. Під час однієї із битв між українцями та поляками був поранений відомий військовий діяч Леопольд Ліс-Кула. Йлго було доправлено до містечка, де він ведикої втрати крові помер.  В міжвоєнний період в Торчині стояв пам’ятник Леопольду Ліс-Кулі.

В міжвоєнний період Торчин мав статус містечка Волинського воєводства. В 1930 р. були спроби влади його статус понизити до села, але громада відстояла міський статус Торчина.

За часів СРСР Торчин розвинувся, як центр харчової промисловості. Підприємства містечка вистояли в непростих умовах перехідної економіки. Зараз тут діє великий завод з виробництва майонезів і кетчупів, який входить до групи «Nestle», значний випуск продукції має м’ясокомбінат.

Давню історію мають римо-католицькі храми Торчина. До 1944 р. в містечку існував дерев’яний костел, але був дощенту спалений. За радянських часів й мови не було про відродження святині. В 1995-1996 рр. споруджено новий храм - костел Пресвятої Трійці і Святого Йоана Хрестителя.

Серед видатних уродженців Торчина   Єрмоген Яцкович – просвітитель, священник. Відомий, як вмілий переписувач богослужбових книг, ілюстрував деякі рукописні книги.

Багато до розвитку музейної справи Волині зробив Григорій Гуртовий. Походив він Запоріжчини, з козацької родини, але від юнацьких років і до смерті жив у Торчині. В містечку на громадських засадах заснував і провадив ще від 1950-х рр. музей. Зараз Торчинський музей один з найкращих не лише на Волині, але й в Україні.