Сайт селища Заболоття

Заболоття – селище міського типу Ратнівського району Волинської області, розташоване на березі Турського острова. Початкова назва населеного пункту – Нові Заліси, під нею воно вперше згадується в 1501 р. З  кінця XVI століття за селом закріпилася сучасна назва. Свою першу назву село отримало від сусіднього населеного пункту – Старі Заліси (зараз – Заліси). Назва Заболоття пов’язана з географічним розташуванням – село лежало за болотом від Старих Залісів. Статус селища міського типу Заболоттю надано в 1957 р.

Виявлені перші сліди людського життя на території сучасного селища відносяться до бронзового віку. Це лише поодинокі знахідки знарядь праці – кам’яні наконечники до стріл та сокирка.

Серед місцевого населення є легенда, яка розповідає виникнення поселення. За цією оповіддю якась княгиня колись їхала бричкою з Ратного в справах чи на гостину до родини. Особливо важкою виявилась дорога за Залісами, оскільки на шляху княгині стало грузьке болото. Коли ж бричка княгині таки дісталася щасливо до твердої землі, та наказала закласти тут нове поселення.

Чи має ця легенда якесь реальне підґрунтя сказати важко. Тим не менше в люстрації Ратнівського староства за 1501 р. в селі зафіксували лише 10 дворищ. Зважаючи на таку незначну кількість будинків, воно виникло незадовго перед тим.

Як і більшість поселень краю Заболоття впродовж декількох століть перебувало у власності поміщиків. Здебільшого власники в селі не проживали, а здавали його разом з кріпаками в оренду. Зважаючи на це життя простого селянства було важким. В історичних хроніках згадується, що люди радо зустріли звістки про національно-визвольну війну Богдана Хмельницького. Всі чоловіки села взяли до рук зброю і приєдналися до повстанців. Незабаром повстання в селі було придушене силами польських військових.

Наприкінці ХІХ ст. Заболоття змінює свої риси. Посприяло цьому відкриття залізниці з Києва до Ковеля. Вже в 1904 р. в селі проживало близько 2000 жителів. Як на той час це було досить велике село, на Волині існували містечка, які були меншими за нього. На той час в Заболотті проживало декілька єврейських родин, які тримали крамниці.

Наявність залізниці і великі навколишні ліси привабили підприємців. В 20-30-х рр. тут виникло лісопильне підприємство «Будекс». Оплата праці робітників в той час була дуже низькою. В поліційних звітах фігурують два великі страйки, які відбулися на підприємстві. В селі мали поширення комуністичні ідеї, тут існував підпільний ревком.

За радянських часів в Заболотті найкращий розвиток мала лісова промисловість, також було збудовано промкомбінат та маслозавод. В 1940-50-х рр. селище було центром району.  Зараз за 6 кілометрів від селища розташований залізничний пункт пропуску «Заболоття» з Республікою Білорусь.

 Найдавніша пам’ятка селища – дерев’яна православна церква Воздвиження Чесного Хреста. За історичними документами її  було збудовано в 1794 р. В 1877 р. храм зазнав зовнішнього ремонту, тоді на даху було замінено старі фігури на нові. Тоді ж поруч збудували дзвіницю в так званому «псевдо-руському» стилі.

Найвідоміший уродженець Заболоття – письменник та журналіст Іван Корсак. Свою творчу діяльність Іван Феодосійович розпочинав як журналіст в газетах Волині: «Сільські вісті» (Стара Вижва), «Радянське Полісся» (Камінь-Каширський), «Народна трибуна» (Луцьк), понад 10 років редагував газету «Сім'я і Дім». Перші літературні спроби Івана Корсака відносяться до часів його учнівства. Тоді він писав поезію і прозу. Перші збірки новел та оповідань вийшли ще на початку 90-х рр. Надалі Іван Корсак зацікавлюється історичною тематикою. Перу Івана Феодосійовича належить ціла низка романів про видатних діячів України.

Серед Новітніх Героїв України два уродженці Заболоття – Білітюк Василь та Леонід Луцик. На фасаді місцевої школи їм встановлено меморіальні дошки. Великою героїчністю в ході  російсько-української війни відзначився лейтенант Василь Тарасюк. За звитяжну боротьбу був нагороджений низкою відзнак, найпочесніша з яких – Герой України.