Сайт селища Головне

Головне – селище міського типу Любомильського району на Волині. В джерелах назва населеного пункту звучить як Головно. За  місцевою оповіддю потічок Попова Криниця колись був головним, з якого річка Прип’ять  брала свої витоки. А, оскільки, цей рівчак оточував село з півдня, то від нього й пішла така назва. До категорії селищ міського типу Головне віднесено в 1957 р.

Найдавніші археологічні пам’ятки на території селища мають вік в 4000 років. В наступні тисячоліття тут також вирувало життя, свідченням цьому поселення різних культур. Як сформоване поселення Головне почало розвиватися з ІХ ст. Перша письмова згадка про поселення датується  1482 р.

В часи Середньовіччя Головне було невеликим селом, хоча в 1533 р. в ньому вже існувала церква. Життя простого селянства було вкрай важке і залежало від Любомильського фільварку, в якому люди мусили відробляти панщинні повинності. Окрім селян в Головному проживало декілька ремісничих родин. Після встановлення польської влади в 1768 р. село з кріпаками було передано у володіння графської родини Браницьких. Це ніяк не покращило умови життя, лишалася та ж сама важка і виснажлива праця. Тим не менше граф в 1841 р. збудував в селі нову муровану церкву з дзвіницею.

В 1876 р. місцеві діти отримали можливість навчатися в однокласному сільському училищі. Напередодні революції в ньому навчалося в різні роки приблизно 100 дітей, головним чином хлопчиків. На рубежі ХІХ-ХХ ст. Головне отримало розвиток завдяки тому, що тут тричі на рік проводилися ярмарки. На них в основному продався крам, який був необхідний для повсякденного життя селян.

Свою адміністративну функцію Головне зберегло і за Польщі. В міжвоєнний час воно було центром сільської ґміни. В перші ж роки радянської влади  село стало центром Головнинського району. З укрупненням районів Головне увійшло до складу Любомильського району, в складі якого перебуває й до цих пір. В радянський час в склад селища також було долучено сусіднє село Кучани.

Найдавніша пам’ятка Головного -  церква Св. Трійці. Як і всі церкви, які будували в той час Браницькі, вона має класистичні риси. Храм має хрестоподібну побудову, в центральній частині велика ротонда. Вже в ХХІ ст. загальний образ храму було спотворено – вилучено оригінальний автентичний іконостас, вставлено металопластикові вікна, храм пофарбовано в ядучо-яскравий зелений колір. В таких же стильових рисах витримано будівництво дзвіниці неподалік від церкви.

Під час боїв за Донецький аеропорт в 2015 р. загинув уродженець Головного Олександр Грошев. За доблесть і мужність його було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. В Олександра Грошевого залишилась дружина та 3-є дітей.