Сайт селища Богородчани

Селище міського типу Богородчани лежить на правому березі річки Бистриці Солотвинської. Раніше містечко називалося Богородичани. Виникли Богородчани на місці села Межиріччя, яке лежало між Бистрецею Солотвинською і Стебником. Сучасна назва пов’язана з«богородичанами», так називали парафіян храму Пресвятої Богородиці. Поруч з Богородчанами існує село Старі Богородчани, дуже ймовірно, що це і є давнє село Межиріччя. Про назву містечка збереглась цікава легенда. Раніше нібито на лівому березі річки існував боярський замок. Господар Гремислав часто їздив у військові походи. Востаннє він не був декілька років вдома. Дружина його чекала і щодня вечорами молилась перед  іконою Матері Божої. Заскучивши за дружиною хотів одразу ж кинутись їй в обійми, але перестрашена жінка в бородані не впізнала свого чоловіка і кинулась через вікно втікати. Гремислав подумав, що дружина йому зраджує, наздогнав і вбив. Своїх дітей наказав вигнати. Та через деякий час боярин задумався чи правильно вчинив, почав розпитувати слуг чи його кохана зраджувала. Дізнавшись, що та була йому весь час вірною, кинувся шукати дітей. Знайшов їх аж в глибокому лісі, цілих і неушкоджених. Порятунок дітей боярин сприйняв як Божий дар, адже в тодішніх лісах водилося багато звірини. В честь порятунку він заклав поселення, назвавши його Богородчанами. Міські права Богородчанам надали ймовірно в XVII ст.

Перша згадка про Богородчани датується 1441 р., коли село в числі інших було  заставлене Яном з Бучача перед П. Одровонжом. Ще впродовж декількох століть населений пункт лишався звичайним селом.

Богородчани почали набувати міських рис тоді, коли поселення опинилось в руках родини Потоцьких.  Тоді в містечку спорудили костел, а з прибуттям сюди ремісників з центральної Польщі почався економічний розвиток Богородчан.

Містечко, як і все Прикарпаття були охоплені в  XVIII ст. опришківським рухом. В 1744 р. на тутешню фортецю напав Олекса Довбуш. Повстанці не лише захопили зброю та провіант, але й знищили багато документів, які стосувалися стягнення податків з населення містечка і околиць.

За Австро-Угорської імперії Богородчани були невеликим містечком і не мали такої економічної і суспільної ваги як сусідні Коломия чи Станіславів. Переважали дрібні підприємства, на яких працювало по декілька робітників.

Богородчани були ареною жорстоких боїв під час Першої світової війни. Містечко зазнало значних руйнувань. Під час віча 3 березня 1918 р. у Богородчанах зібралося близько 10000 людей з усіх навколишніх сіл.

З приходом радянської влади Богородчани  спочатку переживали занепад. Якщо в ХІХ-ХХ ст. в містечку було близько 4000-5000 жителів, тоді в 1959 р. заледве 2000. Ситуація покращилась, коли в 60-70-х рр. було споруджено ряд нових підприємств: цегельний завод, швейну фабрику, райпобуткомбінат та інші.

Без сумніву найбільша архітектура перлина Богородчан – комплекс споруд ошатного і врочистого домініканського кляштору. Костел було зведено на кошти дідички Богородчан Констанції Потоцької в 1742 р. на місці дерев’яного храму. Келії було прибудовано десь за 20 років згодом. До приходу радянської влади в костелі зберігалась ікона Матері Божої, її було вивезено до Ярослава.

Найвідоміший уродженець Богородчан – Олекса Гірник. Він народився у родині просвітян. З ранніх років долучився до українського культурного життя, в гімназіяльні роки був тісно пов’язаний з «Пластом», «Соколом», «Просвітою». За часів міжвоєнної Польщі перебував у в’язниці за висловлювання на адресу тогочасної влади. За те, що намагався заступитися за поляків, яких вивозило НКВД в товарних вагонах був засуджений до 8 років концтаборів.  На засланні познайомився з дружиною Кароліною, там же в них народилися діти. Проти жорстокої русифікації здійснив в 60-ту річницю проголошення Центральною Радою Незалежної України 22 січня 1978 р. самоспалення на Шевченківській могилі.

Ще один видатний уродженець Богородчан Мартинець Теодор. Під час Листопадового Зриву вивісив на львівській ратуші жовто-блакитний стяг. До війни був активним культурним діячем. Загинув в радянських таборах.