Сайт города Каменец-Подольский

Кам`янець-Подільский - місто в Хмельницькій області, український центр освіти, культури і економіки, місто загадок і легенд, яке справедливо вважається визначним явищем європейської культури. З чотирьох гіпотез щодо започаткування міста, історики схиляються до теорії формування поселення, як ранньофеодального міста у другій половини XII століття. Щодо походження назви існує припущення, що в період римсько-дакійських воєн Кам`янець-Подільський був побудований даками і названий Петридава або Клепідава (в перекладі з грецької “петра” або латинської “ляпіс” означає камінь, з дакійської “дава” - місто). Перші згадки про Кам`янець, як складову Галицько-Волинського князівства, давньоруські літописи датують 1196 роком.

В багатовіковій історії міста Кам`янця-Подільського особливу роль відігравало його географічне положення. Розташований на скелястому острові, оточеному стрімкою та бурхливою річкою Смотрич у глибокому каньйоні, він приваблював завойовників, як природний форпост для воєнних дій. Так, знайдені залишки укріплень та дерев'яних будівель ХІI-XIII століть, що знищила пожежа, є безпосередніми доказами навали чисельних орд монгольського полководця Батия. Пізніше, у 1374 році Кам`янець-Подільський опинився під владою литовців, але ненадовго; вже в 1434 почалося польське панування, яке тривало до самого 1793 року. Цей період відзначився стрімкою забудовою міста, як промисловими, житловими, архітектурними, так і оборонними будівлями. Турецьке панування з 1672 по 1699 роки також не минуло безслідно, знайшовши відображення в архітектурному ансамблі міста-музею. Але незважаючи на мусульманський і західноєвропейський вплив, чималі руйнування та перебудови, давньоруські традиції будівництва займають визначне місце в плануванні та збереженні архітектурної неповторності Кам`янця-Подільського протягом багатьох віків.

З моменту введення Поділля до складу Росії в 1793 році місто стає головним у Подільському намісництві. З 1796 року Кам`янець набуває статус губернського, а з 1748 року і центрального міста греко-російської єпархії. У цей же час починається освітній підйом міста, яке вважалося осередком культурного життя Подільського краю. Відкриваються дві духовні семінарії, перша російська гімназія (1840-ві роки), технічне училище (початок XX століття), та навіть український державний університет (1918). Чисельні історики зазначають, що століттями місто становило культурний центр Поділля. Так, у вересні 1846 року збирав народні перекази, пісні та робив описи старовинних споруд Кам`янця український Кобзар, Т. Г. Шевченко. Навчанням, а згодом і викладанням у Кам`янець-Подільскому вищому навчальному закладі прославив місто український фольклорист, музикознавець, з 1941 року Заслужений діяч мистецтв УРСР Микола Грінченко. Український історик, автор багатьох праць, в тому числі про Поділля, Никандр Молчановський багато років займався науковою діяльністю саме в цьому місті. Фундаментальний відбиток в історії Кам`янця залишив автор розписів у багатьох костьолах Поділля, український художник-монументаліст австрійського походження Ян Прахтль. Співоча рідна мова прекрасно лягала на музику композитора, хорового диригента, педагога та громадського діяча, Миколи Дмитровича Леонтовича, який навчався в Подільській духовній семінарії. Різдвяна колядка «Carol of the Bells», яку знають в усьому світі – це обробка української пісні «Щедрика», виконана саме Леонтовичем.

Єдність архітектурних пам`яток, кількість яких сьгодні перевищує 200 туристичних об`єктів, та природного неповторного ландшафту міста-фортеці з кожним роком вабить все більше і більше туристів, адже недарма Леся Українка називала його «квіткою на камені». Світова слава Кам’янця-Подільського, який вважається українською перлиною, є предметом гордості наших співвітчизників. Майже всі споруди тут дихають історією та мають власні таємниці. Саме тому у 1977 році з метою збереження Кам`янець-Подільської спадщини на його території було засновано історико-архітектурний заповідник. Вам варто завітати сюди лише раз – і це місто назавжди залишиться у Вашому серці!