Сайт города Залещики

Заліщики – місто та районний центр Тернопільської області. Розташоване місто на природньому вигині Дністра, тому має дуже мальовничий вигляд півострова.  Ще одна особливість Заліщик – дуже теплий клімат, близький до середземноморського. Назва населеного пункту швидше за все утворилась шляхом трансформацій від давньої початкової назви «Залісся». Пізніше воно могло називатися Залісще. не слід відкидати версію утворення від словосполучення «за ліщинником». Тобто населений пункт міг виникнути за якимось ліщиновим гаєм.

Поява перших поселень на місці теперішніх Заліщиків датується ще періодом палеоліту. В наступні століття тут проживали представники трипільської, липецької та давньослов’янської культур.

Заліщики виникли як присілок Добрівлян. В окреме поселення виділилися в 1340 р. Напевно, що в 1594 р. це вже було чимале село, адже тут коронний гетьман Станіслав Жолкевський збирав ополчення для того, щоб відбити напад татар, які в попередні роки пройшлися містами Покуття і Південного Поділля, їх дощенту спаливши.

В 1750 р. поблизу Заліщиків заклали окреме поселення, яке за 16 років отримало Магдебурзьке право. Назва давнішого села звідтоді змінилапсь на Старі Заліщики. За володіння містом Любомирських до нього, очевидно, прибуло вже чимало поляків, бо було побудовано римо-католицький костел. Та вже невдовзі Заліщики стали королівським містом. Тутешні ремесла розвивалися в тісному взаємозв’язку з народними промислами. Славилися виготовлені в Заліщиках килими, горщики, різьблені дерев’яні вироби.

За австрійських  часів  Заліщики були центром однойменного циркулу. Тоді ж неподалік міста в селі Латач Рудольфом Оеттикером було побудовано перше промислове підприємство округи – суконну фабрику. Окрім виробничих будівель промисловець побудував будинки для робітників. З існуванням цього підприємства пов’язана цікава історія. Справа в тому, що сюди були запрошені фахівці німецької національності із Прусії та Саксонії. Відтак вони потребували власного молитовного будинку. Однак єпископ Кам’янецький не дав на це дозволу, тоді власник побудував храм на пртилежному боці Дністра в Філіпчому, де вже було Молдавське Князівство.

Під час польсько-австрійської війни 18 червня 1809 р. відбулася велика битва під Заліщиками. Не надто численні загони Петра Стжижевського вирішили взяти місто, однак напередодні до Заліщик прибуло підкріплення з 3000 вояків австрійської піхоти. Наслідком цього стало те, що польські війська були розпорошені і відступили під Тернопіль.

Заліщики відначилися під час революційних подій 1919 р., коли на початку червня містечко було столицею Західно-Укранської Народної Республіки.

В міжвоєнний період Заліщики  були центром виноробства Польщі. Тут проводилось щороку національне свято вина. Окрім винограду в містечку вирощували апельсини та рис. Сюди на відпочинок приїздили містяни Львова, Кракова, Варшави та інших міст. Був і сам Президент Юзеф Пілсудський, до наших часів збереглася його особиста вілла.

За радянських часів Заліщики стали типовим районним центром. Було відновлено роботу більшості підприємств, побудовано декілька нових фабрик та заводів. Зараз Заліщики один з центрів овочівництва, тут вирощують ранні редиску, огірки та помідори.

В Заліщиках зберігся палац Ігнація Бруницького. В середині   ХІХ ст. його було перебудовано в класистичному стилі. Довкола житлового палацу був розкішний парк і величезний фільварок. Зараз в будівлі палацу розташована районна лікарня.  Парк Бруніцьких частково зберігся, має статус  пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Ще одна визначна пам’ятка Заліщиків – римо-католицький костел. Був побудований в 1763 р. та зазнавав декілька разів перебудови. В радянський час стояв недіючим, зараз святиня поступово відновлюється.

В родині Білінських гербу Сас із Заліщиків народився Леон Білінський – визначний польський економіст, політик, ректор Львівського Університету. В уряді Ігнаци Падаревського в 1919 р. він виконував обов’язки міністра фінансів.