Сайт города Белз

На пограниччі історичної Волині та Галичини розташоване прадавнє місто Белз. Зараз це невелике містечко (населення менше 2500 жителів) у Сокальському районі на Львівщині.

Найімовірніше назва міста має руське походження. «Бевз» або ж «белз» колись означало болотисту місцевість. До сих пір таке слово лишилось у бойківському діалекті. Близьке значення слово «белз» має і в мовах кельтських племен, де означає ручай, потік. В руській мові також було слово «бълизь», яке означало галявину посеред лісу.

Місто вперше у літописних хроніках згадується під 1030 р. Від своїх першопочатків Белз відіграє важливу роль в житті Галицько-Волинської землі. Зручне географічне розташування дало змогу спорудити добре укріплене і захищене місто. Звісно, що вже тоді існував міцний і надійний замок. Незважаючи на розвиток військових мистецтв до 1655 р. белзький замок лишався неприступною твердинею для всіх охочих його здобути. В 1170-1462 рр. Белз стає центром однойменного князівства, тут владарюють Рюриковичі.

І надалі не втрачає своє ваги. В 1462-1772 рр. місто – центр Белзького воєводство, до складу якого входило 4 повіти, а площа складала близько 9000 км². Бельзке воєводство було найменшим в Речі Посполитій. В епоху середньовіччя Белз стає провідним ремісничим і торгівельним центром регіону. В 1578 р. у місті було 96 ремісників, найбільше прасолів, тобто гуртових купців худобою, пекарів, бондарів, кравців, різників. Серед ремісників були головним чином українці і поляки, хоча вже тоді в місто почався приплив перших євреїв. Після поділів Речі Посполитої Белз стає центром однойменного циркулу.

Після короткого існування ЗУНР Белз ввійшов до складу Польщі. Згідно поділу територій після Другої світової війни місто лишається в складі Польщі. Корінних українців при цьому вивозять в СРСР. Місцеве населення не хотіло полишати домівок, під час вивезення в 1949 р. загони УПА обстріляли залізничну станцію в місті. Та вже в 1951 р. під час обміну територіями між СРСР і Польщею Белз повертають до УРСР і містечко стає центром новоствореного Забузького району (існував в 1951-1962 рр.). На цей раз жертвами вивезення стали поляки, місто заселили українцями з інших областей УРСР,

У Белзі народилася відома українська театральна акторка та співачка Михайлина Жарська. Вона дебютувала у театрі львівської «Руської бесіди». Працювала в кількох трупах у Наддніпрянських містах, пізніше – в театрах Чернігова, Житомира і Тернополя.

В Белзі є численні архітектурні пам’ятки. Від замку лишилося лише замчище, ймовірно, що на місці, де тепер височіє костел колись існувала замкова каплиця. Натомість збереглася одна із міських башт, що датується 1606 р. За свідченнями істориків тут був міський архів, де зберігалися усі важливі документи Белза.

Місто, як і будь-яке інше мало ратушу з ринковими крамницями. В центрі теперішнього Белза прослідковується ринкова площа, збереглися старі кам’яниця та мурована ратуша. Вежа ратуші має барокові риси. В 1920 р. на ній було встановлено годинник, подейкують, що під стрілки було прилаштовано татарські стріли. Белзька ратуша використовується за своїм прямим призначенням, тут розташована міська рада.

Сусідує з площею Ринок комплекс колишнього кляштору домініканців. Від нього лишилися лише руїни. Під час бомбардувань Другої світової війни вціліла лише дзвіниця, своїм фасадом вона виходить безпосередньо на пл. Ринок. Поруч з кляштором домініканців був осідок черниць цього ж ордену. Цей комплекс зберігся набагато краще: костел в стилі бароко з двома боковими триярусними баштами, дзвіниця, двохповерхові келії.

Белз одне з небагатьох міст, де ще зберігся єврейський кіркут. Він дуже старий, останні поховання тут датуються 1846 р. З єврейської спадщини в Белзі ще є молитовний дім «Ірше Лев», пам’ятка потребує негайної реставрації.

На вулицях Белза збереглося кілька сецесійних вілл, на околиці міста з боку Червонограду є колона Св. Вінцента, що датується орієнтовно XVIII ст.