Сайт города Трускавец

Мабуть, немає жодної людини, яка б не чула про курорт Трускавець і знамениту мінеральну воду «Нафтуся». Місто розташоване в самому серці Дрогобиччини, поміж Бориславом, Дрогобичем і Стебником. Навколо нього мальовничі гори з ручаями. Щодо назви міста вже довгий час точаться суперечки, пропонується багато привабливих версій. Місцеві жителі назву пов’язують з трускавками, як на Заходу України часто називають суниці. Після того, як дикорослі сорти суниці окультурили, то тутешні місцевості виявилися напрочуд сприятливими для вирощування смачнючих ягід. Отець Олекса Пристай схиляється до думки, що спочатку тут було село Хруставець, яке так почало називатися від сорту черешень – хруставок. Пізніше назва змінилась на Трускавець. «Географічний словник», виданий у міжвоєнній Польщі пояснює назву поселення морською рослиною трускаво. Ця версія чи не найфантастичніша. Деякі українські мовознавці та історики виводять назву від давньоруського імені Трушко (Трусько). В значній мірі вони мають рацію, коли звернутися до архівних джерел, можна знайти різні варіації назви міста, які, врешті, змінюються в Трускавець. Статус міста має з 1948 р.

Археологічні знахідки бронзових ювелірних прикрас на території сучасного міста свідчать, що ця територія була заселена ще в часи Київської Русі. Додатковим підтвердженням є топоніми – Городище, Городне.

Перша зафіксована документальна згадка про Трускавець датується 1462 р. Тоді поселення було маєтком, яким володіли брати Коритки. В часи Галицько-Волинської держави при шляху на Дрогобич почали виникати численні жупи. Трускавець поруч із іншими містами округи перетворюється на один з головних центрів солеваріння Галичини. Цю важливу продукцію селяни постачали на Поділля, Волинь та Білорусь. З Придніпров’я за сіллю приїздили чумаки. На кілька століть цей промисел став головним заняттям тутешніх жителів. Останні жупи були закриті на початку ХІХ ст.

В підручнику Г. Ржончинського «Натуральна історія», що вийшов 1721 р. у Сандомирі було згадано про цілющі джерела, якими здавна лікували різноманітні хвороби трускавецькі селяни. Відомий на Дрогобиччині підприємець І. Геккер в 1810 р. почав вивчати ці джерела. Вже за якихось 20 років в Трускавці почала будуватися інфраструктура санаторних закладів.

Важливим у розвитку Трускавця, як курорту європейського рівня стало прокладання залізниці з Дрогобича. Завдяки цьому до лікувальних закладів містечка почали приїздити іноземці. Про зростання популярності цього курорту свідчать такі цифри: у 1923 р. сюди приїхало всього 6080 осіб, а десь за 10 років їх було більше 17000.

На сьогоднішній день у Трускавці діє близько 20 санаторіїв та стільки ж пансіонатів. Щороку на цих курортах буває до 400 000 відпочивальників. Санаторна і відпочинкова інфраструктура міста активно розвивається.

Трускавець – місце народження діяча ОУН Василя Біласа. Він приймав активну участь у напад на різноманітні державні установи з метою отримання коштів на розвиток організації. Найвідоміша операція – атенат на активного діяча польського прометеїзму Тадеуша Голувка. Був заарештованим разом Дмитром Данилишиним після нападу на городоцьку пошту. Страчений у грудні 1932 р. польською владою.

У Трускавці минули дитячі роки визначного польського письменника-фантаста сучасності Євгеніуша Дембського. Творчий доробок фантаста – близько 30 повістей і 100 оповідань. За його словами, Україна для нього однаково рідна, як і Польща, він чудово володіє українською мовою.

Архітектурне обличчя Трускавця особливе і неповторне. Тут збереглося кільканадцять дерев’яних особняків та вілл рубежу ХІХ-ХХ ст.: «Гопляна», «Гражина», «Під Косініром», «Клюберг», «Постій», «Сиріус» та інші, а також пансіонати, побудовані в стилі функціоналізму.

Ще в 1850-60-х роках за проектом архітектора Адольфа Куна для задоволення духовних потреб відпочиваючих римо-католиків було споруджено невелику капличку. В 1911-1912 рр. до неї домурували неготичну вежу. В радянський час споруду використовували в якості складу. На щастя, попри все, в храмі вцілів унікальний орган.