Сайт города Коломыя

Коломия – один з найбільших населених пунктів Прикарпаття, місто обласного підпорядкування. Існує декілька версій походження назви міста. Вона могла утворитися поєднанням двох слів «колесо» і «мити». Така назва могла вказувати на існування водяного млина з колесом, адже поселення розташоване при річці Прут. В давнину річка Прут мала назву Мий. Тому назва могла звучати буквальо як «коло Мия». Разом з цим не слід відкидати версій походження назви від людських імен чи прізвищ.  Так, в Україні існує прізвище Коломис, а в ХІХ ст. історики висловили припущення, що Коломию назвали в честь короля Галичини Коломана. Міський статус Коломия отримала в 1405 р.

Найдавніші поселення на території Коломиї існували ще 6000 років тому, тут була виявлена стоянка трипільської цивілізації. Припущенням залишається існування Коломиї в період ранньої Русі. На той момент це могло бути укріплене городище, довкола якого з часом почали селитися люди. Поселення могло відігравати велику роль у соляній торгівлі.

В ХІІ ст. Коломия вперше фігурує в Галицько-Волинському літописі. Тоді це була фортеця на Пруті, яка входила до оборонної системи Галицько-Волинської держави. Наймовірніше вона була зруйнована 1259 р.

Слідуючий етап в історії Коломиї пов’язаний з появою та існуванням тут укріпленого замку. Оскільки місто було на кордоні Речі Посполитої, Угорщини та Молдовського князівства, тому воно жило в умовах складних дипломатичних зносин трьох держав.

Впродовж декількох наступних  століть для містян Коломиї великих збитків завдавали майже щорічні напади татар. Напади 1624 і 1626 рр. зруйнували місто дощенту. В другій половині 1620-х рр. Коломия відбудовується на новому місці. Лише після спорудження нового замку в місті,  ремісники наважилися повернутися до нього та заснувати нові цехи. За мурами коломийської твердині переховувалася польська шляхта під час збройної боротьби народу  під проводом Семена Височана.

Життя міста змінилось після того, як  Річ Посполита перестала існувати, а Покуття увійшло до складу Австро-Угорської Імперії. Насамперед на околицях Коломиї виникло декілька німецьких колоній, від чого пожвавився економічний розвиток. З метою боротьби з опришками в місті було споруджено військові казарми та зброярські склади.

З другої половини ХІХ ст. розпочалось національне відродження Коломиї. Відкривалися гімназії, початкові і професійні школи. Важливе значення мало і друковане слово, тут було засновано українську друкарню М. Білоуса, почала виходити газета «Голос народний». Також в Коломиї було засновано перший на Галичині український театр.

За польських часів місто було другим після Львова осередком українського національного та культурного життя на теренах Галичини. Оскільки Коломия була значним промисловим центром, тому в середовищі тутешніх робітників велике поширення мали комуністичні ідеї. В 20-30-х рр. 5 разів вибухали загальноміські робітничі страйки.

Німецька окупація і прихід радянської влади принесли багато горя для жителів міста. Наприкінці 80-х рр. коломийчани активно долучилися до суспільно-політичних змін в державі.

Коломия – місто із старовинною архітектурою та цікавими і визначними пам’ятками. Більшість з них побудовані в ХІХ ст. Так, коломийську ратушу звели в 1877 р. в неоренесансному стилі. Цікавим є нетипове розміщення ратуші – на розі площі Ринок. Сама будівля трьохповерхова, на вежі герб міста та годинник.

Найдавніший храм міста – дерев’яна Благовіщенська церква. Це одна з найдавніших сакральних будівель Галичини. Храм зазнавав добудов в XVIII ст., після чого став хрещатим у плані. Поруч з церквою старовинна дерев’яна дзвіниця та давній цвинтар.

В Коломиї народилися сотні видатних особистостей. Серед них – Катерина Зарицька. Народилася Катерина Миронівна в  сім’ї відомого українського математика. Ще під час навчання в львівській гімназії сестер Василіянок вступила до лав ОУН. В 30-х рр. проходила як обвинувачена по гучних Варшавському та Львівському процесах. В 1943 р. Катерина Зарицька  організувала в лавах УПА Червоний Хрест. З 1947 по 1972 р. відбувала покарання в радянських  таборах.