Сайт города Владимир

Володимир-Волинський – одне з найдавніших міст на Україні. Також воно одне з найдревніших, яке офіційно отримало міський статус. Управління за Магдебурзьким правом Володимиру надано в 1324 р. Найраніша назва міста Ладомир, пізніша – Володимир. Частину «Волинський» додано після поділів Польщі в XVIII ст. Це було зроблено російською владою для відрізнення від Володимира на Клязьмі. В 1920-30-х рр. місто носило назву Влодзімєж (Володимир), оскільки в Польщі більше не було міста з такою ж назвою.

Давньоруський Володимир виник не на порожньому місці. До цього тут існували поселення за часів міді та раннього заліза, про що свідчать численні археологічні знахідки.

Точної дати заснування Володимира поки що не вдалося офіційно встановити. Частина істориків дотримується думки, що вперше місто згадується в угорських хроніках 884 р. під назвою Ладомир. Інша частина дослідників дотримується думки, що офіційною датою першої згадки про Володимир слід вважати 988 р. Тоді київський князь Володимир Святославович завоював Ладомир і перейменував його на свою честь.

За часів Київської Русі Володимир виходить на передові позиції в давньоруській державі. Цьому сприяло те, що місто опинилось на перехресті важливих торгівельних часів. В геополітичному плані місто стає столицею Волинської землі. В місті були добре розвинуті різноманітні ремесла, зокрема ювелірне та зброярство. Велике значення мало духовне життя, у Володимирі було близько 20 храмів. Станом на ХІІ ст. тут сформувалась власна архітектурно-будівельна школа.  Бурхливий розвиток міста став причиною розширення його території аж до села Зимне. На ті часи відстань в 5 кілометрів, які відділяли місто від села була дуже значною. В Зимному було побудовано знаменитий монастир, поруч з ним існувало одне з найбільших курганних поховань на Русі. За підрахунками археологів тут було не менше 500 курганів.

Згодом розвиток Володимира уповільнюється. Причинами цьому були спочатку міжусобиці між окремими князівськими династіями, пізніше – епідемії та спустошливі татарські набіги. Впродовж декількох століть місто то дещо підноситься в розвитку, то знов занепадає. На момент поділів Речі Посполитої у місті існував ще замок, ремісники об’єднувались в 6 професійних цехів. Тоді у Володимирі проживало трохи більше 200 жителів.

За Російської Імперії Володимир був центром повіту. Спочатку тут за ініціативи Тадеуша Чацького була відкрита школа. Однак, оскільки в ній навчались здебільшого місцеві поляки, тому російська влада школу закрила після повстання 1831 р. Лише майже 30 років потому в місті було відкрито новий навчальний заклад. Російська влада великий акцент робила на Володимир, як на один з найдавніших центрів християнського світу. Саме тому тут виникло православне братство, яке відновило Успенський собор та заснувало давньосховище – своєрідний музей, де зберігалися давні пам’ятки. Наприкінці ХІХ ст. у Володимирі проживало майже 9000 жителів, існувало декілька промислових підприємств.

Володимир зазнав руйнувань під час Першої світової війни, в основному були понищені будівлі поблизу вокзалу. В польський період містечко швидкими темпами було відбудоване. Володимир перетворився на гарне і впорядковане місто, тут працювали школи, численні кінотеатри, магазини та ресторани.

За радянських часів Володимир-Волинський отримав розвиток завдяки своїй близькості до Нововолинська та інших міст регіону. Більшість підприємств міста не витримали періоду перехідної економіки. Зараз основна частина населення міста задіяна в підприємництві, інша працює в сусідній Польщі.

На території Володимира-Волинського знаходиться 23 пам’ятки, з них 8 – національного значення. Найдавнішою можна вважати городище Х ст. В останнє десятиліття тут було проведено археологічні розкопки. До давньоруських часів належать Успенський собор та та Василівська церква. В місті діє історико-культурний заповідник та історичний музей.

У Володимирі-Волинськомй народився Йосафат Кунцевич – монах, засновник ордену Святого Василія. В 1867 р. канонізований католицькою церквою, як священномученик.