Португальський Анатолій Васильович

Український письменник Анатолій Васильович Португальський народився 22.07.1937 року в місті Армянськ (Крим), в робітничій сім'ї. Дитинство його знівечене виром війни, голодомором 1947-го... Після закінчення десятирічки відбув на будівництво Каховської ГЕС. Тут, серед робочого люду, юнак гостро відчув пафос творення, силу й красу звитяжної праці, тут збагатився духовний світ майбутнього митця. Загартований на строковій військовій службі, юнак працює на реконструкції діючих та спорудженні нових заводів, без відриву від виробництва закінчує Дніпропетровський університет. Він друкується в студентській та заводській пресі, де з'являються перші нариси та репортажі, в яких автор домагається професійної майстерності. Для нього творчій вимір - правда життя. Журналіст. Ще в 70-80-х працюючи на будівництві Каховської зрошувальної, підготував збірки нарисів „Першопрохідці" (1977), „На Каховському плацдармі" (1982) про творців системи - технічного дива XX століття. Проблемам меліорації землі, духовному становленню робітничої молоді присвячені романи „Спрага" (1984), „Траса" (1986), „Жнива" (1988). Та через цензурні перепони тоталітарного режиму не все з творчого доробку дійшло до читача. Ще в роки «холодної війни», перебуваючи в системі ЦО, митець відчув «дамоклів меч», що завис над світом. У повісті «Вісті з «Надії» (1990) автор закликає до збереження моральних цінностей супроти кривавих борінь. В романі «Знайди свою зорю» (1994) поглиблена тема збройних змагань, твір знайшов вдячного читача, сприяючи духовній зрілості молодої зміни.
«Дороги земні та небесні» (2000) - поетичний репортаж, де на фоні подій XX віку дається філософське осмислення проблем сучасності, стверджуються принципи державності, непересічні моральні цінності. Роман «Тривога» (2004) -доробок митця останніх літ. Проте в творі чіткі історичні паралелі, гострі проблеми 30-х, що трагічно визначили долю цілого покоління, потрясли світ в 1941-му, тривожать дотепер людські душі.