Борисов Іван Олексійович (Інокентій)

Інокентій ввів новий метод викладу богослов'я — історичний та історико-порівняльний, широко користуючись посібниками західної богословської літератури, переважно протестантської, самобутньо працюючи з першоджерел. Протягом 16 років професорства він викладав, в самостійній обробці, всі головні галузі богослов'я. Володіючи блискучим даром викладу, він пожвавив інтерес до вчених занять серед учнів. У Києві він досяг скасування викладання богослов'я латинською мовою, тримав російське богослов'я в рабській залежності від католицького богослов'я. Ним введені нові предмети викладання, відповідно до рівня наукового розвитку на Заході. Він утворив ціле покоління російських богословів і вчених, і брав діяльну участь у перебудові духовно-навчальних закладів, у складанні нових програм академічних та семінарських курсів.

За словами митрополита Мануїла (Лемешевського),-
" Можна сказати, що наука не була його справжнім покликанням, а мистецтво людського слова. Він був не тільки відмінний знавець, але і геніальний художник вітчизняного слова. Світлий розум, велика пам'ять, творча уява, всебічна вченість, захоплююче красномовство, величний і благоліпний вигляд" — ось риси, якими характеризували сучасники прославленого Інокентія.

Проповіді владики Інокентія в надрукованому вигляді поширювалися по всій Росії; частина їх перекладена на французьку, німецьку, польську, сербську, грецьку, вірменську мови. При цьому у своїй творчості він орієнтувався як на проповідницьку спадщину святого Іоанна Златоуста, так і на досвід таких видатних католицьких церковних ораторів як Жак-Бенін Боссюе та Жан-Батист Массильон.

У виданому першому томі його творів, (1908 р.) розміщене "Слово на день нерукотворного Образа Христа" ( стор.292), сказане Інокентієм при огляді Лебединської єпархії, в селі Терни 16 серпня 1845 року.