Будинок губернатора

Обстеживши у липні 1895 року будинок губернатора, комісія контрольної палати дійшла висновку: "выгоднее для казны и полезнее для занимающих должность губернаторов перестать ремонтировать прежний деревянньїй дом и... возбудить прямо вопрос о постройке нового каменного дома".

Уже в квітні 1896 року було відкрито фінансування робіт, а в червні розпочато будівництво. Цього року було закладено фундамент будинку, а в березні 1897 року тимчасово-будівельна комісія уклала угоду з добрянським міщанином Ф. Погорєловим, який взяв на себе всі кам'яні роботи від фундаменту й до даху "со всеми сводами, арками, дверними и оконными перемичками" на суму 4 тисячі рублів.

Безпосередній контроль за якістю робіт здійснював губернаторський архітектор М. Маркелов та губернський інженер Д. Савицький. І роботи по спорудженню будинку закипіли. За перші два роки основні постачальники цегли - Де Морен і Шільман - виготовили на своїх заводах близько мільйона штук цегли.

У червні 1897 році було укладено договір з Архиповим на теслярські роботи. А тим часом до Чернігова продовжували надходити будівельні матеріали: з Риги залізницею доставили портландський цемент Шмідта в кількості 600 пудів, з Нижнього Новгорода - високоякісне покрівельне оцинковане залізо, підрядник Юдовський привіз 246 пудів металевих балок. Він же відповідав за якість теслярських, штукатурних і малярних робіт. Покрівлю виготовив Бунін, а віконні і дверні рами - Дмуховський. Було споруджено мармурові східники, встановлено десять голландських печей, для кухні придбали французьку кухонну плиту.

Будинок для губернатора споруджувався у стилі неокласицизму. Підкреслювалось, зокрема, що проект "не должен заключать в себе каких-либо излишеств, ограничиться самою умеренною сумою". Створюючи проект, архітектор намагався досягти гармонії трьох основних складових архітектури-користі, міцності і краси. Внутрішній простір було вирішено просто і раціонально.

У будинку понад двадцять кімнат: вітальні і будуари, дитячі і кабінет губернатора, головний прийомний зал, до якого вели парадні мармурові сходи тощо.

Один раз будівництво було дещо уповільнилося. У 1898 році помер архітектор М.Д. Маркелов. За нового губернаторського архітектора К.І.Войцехівського проект знову удосконалювався, виготовлялися нові креслення і коригувалися старі.

26 вересня 1900 року комісія склала акт, який засвідчував про завершення спорудження будинку для чернігівського губернатора Є.К. Андрієвського.

Чернігівські губернатори мешкали в ньому до 1917 року. У роки громадянської війни будинок знову був у центрі знаменних подій. Після того, як 12 січня 1919 року Богунський полк 1-ої Української радянської дивізії оволодів Черніговом, в ньому містився його штаб. Командир полку Микола Щорс доповідав штабу 1-ої Української радянської дивізії: "1-им Богунським полком з боєм взято Чернігів. Захоплені 2 тридюймові гармати, багато кулеметів, гвинтівок та ін. Крім того, взята автомобільна колона і панцерний та бойовий дивізіони...". Увечері чернігівці на міській площі вітали богунців. Миколі Щорсу було вручено стрічку з написом: "За хоробрість товаришу Щорсу від товаришів червоноармійців 8-ої роти". Нині ця стрічка знаходиться у фондах музею Збройних Сил СРСР у Москві.

До війни в будинку містився офіцерський госпіталь, після війни - спочатку обком КПУ, а потім штаб військової частини Чернігівського гарнізону. Зараз – військово-музичний центр сухопутних військ збройних сил України.