Водонапірна башта
13 березня 2016 10:45 | Житомир, Житомирська областьЗ моменту побудови в місті нового водоканал на Корбутовці, ця башта перестала виконувати роль головного водопостачальника Житомира. Тепер тут один з пунктів міськводоканалу. За радянських діб тут функціонували всі три поверхи. На перших двох розміщувалася адміністрація водоканалу, на третьому стояв величезний бак, в який закачували воду і подавали її в квартири городян. Колись з тильної сторони башти знаходилася міська пожежна частина. Зараз на її місці знаходиться кафе, яке було відкрите там ще з 1984 року, але спершу кафетерій не виправдав себе і був тимчасово закритий. З часом кафе на цьому місці знову почало функціонувати.
Башта була зведена на одній з найвищих точок міста на Петровській горі (на той час так називалася місцевість, на якій розташована башта) і довгий час була висотною домінантою центру міста. Зараз, правда, її оточили сучасні дев’ятиповерхівки. Вона чудово збереглася і є однією із складових атрибутів візитки міста. Побудована і прийнята в експлуатацію башта в листопаді 1898 р. в комплексі першого централізованого водопроводу міста. Водозабір здійснювався з річки Тетерів, Для цього в передмісті Корбутівка на лівому березі річки були влаштовані парова насосна станція і верхній запасний резервуар місткістю 60 тис. відер з відстійною частиною. Насосна станція подавала воду у водонапірну башту і далі в міську розгалужувальну мережу загальною довжиною всього 2,3 км. За більш ніж віковий період довжина водопровідної мережі Житомира зросла до 520 км, а водоподача – більше 100 тис. кубометрів за добу.
У 2008 році цим спорудам виповнилося 110 років. Роботами по будівництву башти керували Житомирські інженери-архітектори Мечислав Адамович Лібровіч (1895-1898) – він же став першим керівників міського водопроводу, і Арнольд Карлович Енш (1866-1920), що був у той час міським архітектором. На жаль поки не встановлено, хто ж був автором проекту башти: Лібровіч, Енш або вони обидва. В архітектурних елементах башти, проте, чітко простежується стиль як одного, так і іншого. Примітно, що підрядчики, що спорудили башту і міський водопровід – інженери П. Држевецкий і Ежіоранській дали гарантію Міській Управі на міцність башти на 5 років. З тих пір вже минуло 110 років.
У плані башта є витягнутим восьмикутником. Це цегляна споруда заввишки 22 м. На вершині башти на висоті близько 20 м в надбудові, посиленій характерними кутовими контрфорсами, були встановлено два водяні баки, кожний місткістю близько 100 кубометрів. Вінчає башту купольний дах, на вершині якій передбачено приміщення для пожежного спостерігача.
Загальна висота башти – 31 м. Башта була влаштована поряд з іншим примітним архітектурним об'єктом – театром. У той час і сама площа називалася Театральною. В цій башті архітекторам вдалося дивно гармонійно об'єднати виробниче призначення споруди з вдалим поєднанням так званого цегляного стилю, декорованого по фасадах оригінальними кованими елементами. Особливістю будови є і те, що ще в період будівництва башта на декілька сантиметрів відхилилася від вертикальної осі. Але досягнувши свого упору у відхиленні, башта залишилася стояти і так вже триває більше століття.
У 1996 р. ця споруда узята на облік як пам'ятник архітектури місцевого значення, хоча воно цілком може претендувати на загальнодержавний статус. В даний час башта не використовується за призначенням. В 80-е роки ХХ ст. вона була реконструйовано під кафе. Також в місті на березі ріки Тетерів збереглася будівля парової водокачки першого централізованого водопроводу. Вона також вже не використовується за призначенням. Зараз в ній знаходиться підрозділ Міськради.
Джерело: https://vk.com/zt4ever
Водонапірна башта на карті
13.03.2016 10:45
Пам'ятники архітектури найближчих населених пунктів