Позитивні досягнення в нагдядовій пробації працівників Павлоградського районного сектору.

Позитивні досягнення в нагдядовій пробації працівників Павлоградського районного сектору.
Альтернативою тюремному ув’язненню є пробація. Це досить новий для України термін, який з’явився із прийняттям у 2015 році Закону України «Про пробацію». Метою пробації є забезпечення виконання покарань без позбавлення волі таким чином, аби мотивувати правопорушника до змін, і створити умови, за яких він буде жити, не вчиняючи нових злочинів. Таким чином пробація сприяє підвищенню безпеки в суспільстві шляхом попередження повторної злочинності.
Пробація не просто контролює поведінку правопорушників, залишених судом для відбування покарання у громаді, але й надає їм необхідну підтримку у вирішенні проблемних питань, а також сприяє позитивним змінам у ризикованій поведінці. В основі – індивідуальний підхід до кожної людини, аби за допомогою спеціальних так званих інструментів пробації виявити проблеми, які найімовірніше призвели до вчинення правопорушення, та розробити і реалізувати комплекс заходів, у тому числі соціально-виховного характеру, для їх усунення. Правильно визначена проблема дає розуміння, чому людина так живе, з ким спілкується і чому вчинила злочин. Аби попередити подібну поведінку у майбутньому, треба докласти зусиль, аби змінити ситуацію нині. Іноді достатньо лише вказати людині на її проблеми, а іноді необхідно долучити державні та недержавні організації, установи й підрозділи та волонтерів пробації, аби підтримати й допомогти людині вибратися зі складних життєвих обставин.
«Пробація – це можливості для змін; шанс відбути покарання без ізоляції від суспільства та довести громаді свою корисність, продемонструвати бажання жити без злочинів та посягань на чуже майно чи життя. Працівники пробації знають, як допомогти людині, аби вона розпочала нове щасливе правослухняне життя. Але тільки від людини в конфлікті з законом залежить, чи скористається вона цим шансом», - переконані у Павлоградському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Нині 48-річний Микола, житель Павлоградського району, кілька років тому вчинив злочин у складі групи осіб. За проникнення у чуже помешкання та викрадення майна чоловік отримав реальний строк у виді обмеження волі. Але суд врахувавши усі обставини життя чоловіка та обставини вчинення злочину, звільнив порушника від відбування покарання та призначив йому випробування строком на один рік. Так Микола потрапив на пробацію.
Уже перше знайомство Миколи з провідним інспектором Павлоградського підрозділу пробації Тамілою Бабенко засвідчило, що чоловік «зламався» під впливом сімейних проблем і не має навичок для самостійного прийняття рішень чи раціонального планування свого майбутнього. Після закінчення школи чоловік не вступив до вузу, почав самостійно заробляти на життя, одружився та у 2005 році у нього з’явився син, якого він виховував разом з дружиною. Проте, стосунки з дружиною не складалися, почалися сварки, Микола все частіше заглядав у чарку. Як наслідок дружина його покинула та забрала з собою сина. З того часу чоловік втратив зв'язок з сином і навіть, як сам зізнався, не цікавився його життям.
Зараз чоловік з сумом говорить про змарновані роки, про постійне алькогольне сп’яніння, яке затьмарювало всі емоції та дії. Саме у такому стані він і вчинив злочин. Про наслідки, звичайно ж, не задумувавсь. Навіть потрапивши на пробацію, він не розумів, що має робити. Однак, завдяки провідному інспектору пробації, яка не формально підійшла до виконання своїх посадових обов’язків, а перейнялася долею підоблікового та з усією відповідальністю поставилася до ситуації чоловіка, життя Миколи змінилося.
Для початку Таміла Вікторівна, провела «оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення», визначила низку проблем, які негативно впливають на життя засудженого та розробила індивідуальний план соціально-виховної роботи з ним.
Виявилося, що у Миколи, який не мав власного житла та офіційної роботи немає паспорта громадянина України. В умовах загальнодержавного карантину зібрати всі необхідні документи для оформлення головного документа, що посвідчує особу, виявилося завданням не з легких. Однак, Таміла Вікторівна проявила наполегливість і допомогла «пришвидшити» в міграційній службі оформлення паспорта для Миколи.
Щоразу при відвідуванні підрозділу пробації працівники пробації надавали психологічну допомогу, проводили бесіди на різні теми та вчили протистояти спокусам і злочинному впливу, пояснювали, як можна змінити життя, і що можна зробити вже зараз для того, аби було краще.
Для вирішення питання щодо працевлаштування чоловіка працівники пробації залучили спеціалістів місцевого центру зайнятості. Проте, чоловік вже не сидів склавши руки, а й сам активно шукав роботу, в результаті чого йому вдалося офіційно працевлаштувався.
У серпні поточного року закінчився випробувальний термін покарання. За поданням інспектора пробації вважається, що засуджений успішно відбув покарання без позбавлення волі та став на шлях виправлення. Він тепер не зобов’язаний ходити до органу пробацію.
Це лише одна історія. Але історія, яка вражає і захоплює водночас. Адже це – приклад того, як правопорушники змінюються під впливом хороших людей і відповідальних працівників пробації. І хочеться, щоб таких історій було побільше. На цьому прикладі переконалася, що робота служби пробації не проста, але ефективна і корисна для суспільства. Адже особи, які вчинили правопорушення, у першу чергу потребують допомоги, а не осуду та ізоляції.

Начальник сектору Лариса Базарна