Клієнтів пробації ознайомили з творчістю Великого Кобзаря

Щороку в Україні відзначають «Шевченківські дні» 9 і 10 березня, які припадають на роковини народження і смерті Тараса Шевченка. У 2023 році Україна відзначає 209 річницю з дня народження великого українського поета. Вшанувати пам'ять і пізнати творчість генія українського народу в ці дні зібрались і клієнти пробації Автозаводського районного відділу. Підобліковим було представлено цікавий, інформативний відеоролик про великого Кобзаря.
Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши цей світ.
Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати деякі кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? .
Про його біографію написано немало. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало на той час, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий. Світлий образ Великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця.
Могутня сила його таланту безсмертна, а гострота і пристрасність його слова, пісенність його віршів відзначена самовідданою любов’ю до своєї Батьківщини, до свого народу.
Минають дні, віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне. Воно було актуальним у ХІХ столітті, і не менш значиме сьогодні.