За реформи мають бути призначені персонально відповідальні – Пасхавер

Про те, що в країні відбуваються реформи, чи принаймні про те, що влада має серйозні наміри їх проводити, громадськість дізнається тоді, коли буде знати прізвище людей, безпосередньо і особисто за них відповідальних, важає відомий український економіст, автор чималої кількості попередніх програм реформ, які влада так і не втілила, Олександр Пасхавер. Президент Центру економічного розвитку, колишній радник президента та численних українських урядовців, наголошує на тому, що уряд має не так говорити про важливість реформ чи роз’яснювати їхню суть громадськості, скільки діяти рішуче і системно, показавши суспільству механізм змін. А нашу розмову ми розпочали з того, що влада має зробити першочергово.

– Треба рішуче робити. А швидкість залежить від того, які це реформи. Є реформи, які можна зробити швидко, є реформи, які робляться роками. Але рішучість повинна бути в кожній реформі. І рішучість дуже швидко можна зрозуміти, це рішуче чи ні. Це означає, що є людина, яка персонально відповідає, що вона публічно каже, скільки їй треба часу, чи вона відповідає за якість теж, і що ніхто не будує якісь безкінечні ради та інші, як я кажу, «колективні кладовища».

Якщо немає технології, якщо немає персонально відповідальних, немає реформ. Я написав статтю, де сказав, що давайте поговоримо про технологію. Список реформ добре, але як це робити? Робити це треба так.

Як на мій погляд, як у Грузії, повинна бути людина міністр у справах реформ. У нього повинні бути заступники, які відповідають за кожну реформу, вони персонально за це відповідають. А не відомства, які ми реформуємо. Це головне.

Якщо ми не дискутуємо про технології, якщо ми не ставимо відповідальних людей, які тільки цим займаються, якщо ми не плануємо грошей, то це означає, що реформи не будуть і ми їх не маємо на увазі. Тому що, якщо ти хочеш рішуче робити реформи, то ти повинен мати одну задачу – реформи. Тоді я вже можу казати, що так, є якась рішучість. Бо є людина і всі її знають, і вона відповідає. А якщо міністр відповідає за реформи, то в нього так багато поточної роботи, що ніколи він не буде цим займатися.

 – Оглядачі говорять про принаймні дві причини, через які може затримуватися початок реформ в Україні. Одна із них – це контрреволюція і повернення до олігархічної економіки, яку Майдан не зміг зруйнувати через те, що почалася зовнішня агресія. І друга причина в тому, що жодна із політичних сил, які прийшли до парламенту, не прийшли з мандатом на проведення саме реформ, і вони не говорили про те, які реформи вони будуть здійснювати, що конкретно вони будуть робити.

– Я б сказав, що то коаліційна угода мені не подобається. Це – такий перелік реформ. Але я не бачу там договору щодо технології їх здійснення. Якщо нема технології, якщо не просили гроші на ці реформи, які можуть бути реформи? Наприклад, реформа охорони здоров’я. На неї, я б сказав, багато грошей треба. Треба ж тоді планувати ці гроші. Треба мати якісь етапи. Міністр повинен призначити першого заступника, який тільки займається реформами, більше нічим. Якщо такого немає, то в мене є підозра, що там не робиться реформа.

– Для того, щоб люди розуміли, що вони мають отримати в результаті реформ, і через що вони мають пройди в процесі реформ, потрібно, щоб їм ця відповідальна людина чи відповідальна безпосередньо за те, що вона буде робити, чи політично відповідальна, це все пояснила. Вже зараз курс гривні впав до 25 гривень за долар, вже зараз різко знижується рівень життя людей. Скільки ще вони можуть витримати цих болісних процесів перед тим, як вони побачать якісь позитивні результати?

 – Ці процеси не є результатом реформ. Ці процеси є результатом того, що продовжується те, що було, і плюс війна. Ми живемо гірше. Питання, чи можна робити реформи з таким фундаментом? Можна. Можна, бо не можна без них. І щось робиться. Але це не системно.

Наприклад, кажуть, погляньте, з дерегуляцією ми зробили те і те. Якби я бачив, що є людина, яка займається дерегуляцією, всі її знають і у неї є план, що за цей квартал я це зроблю, за той інше. І я б бачив, що так воно і робиться. Але немає такого.

Ви дійсно правильно сказали, що ми не знаємо, чи щось з того буде чи не буде. Те, що нам буде гірше жити у 2015 році, так точно. Проблема реформ і проблема якості життя це різні речі. Далеко не всі реформи повинні нам робити гірше. Є багато реформ, через які зразу стане краще.

Наприклад антикорупційна реформа, одразу буде краще. Є «передреформи», «дореформи», без яких ніякі реформи не підуть. Перша, це антикорупційний проект, і друге, це оновлення бюрократії. І серед бюрократії перша ланка це – правосуддя. Якщо цього не зробити, то я можу гарантувати, що ніякі реформи не будуть йти.

– Український уряд, очевидно, розраховує на те, що йому будуть допомагати просто зі співчуття, тому що йде війна, тому що потрібно надавати гроші. Але на якому етапі терпіння західних кредиторів може скінчитися, коли вони не побачать цих реформ, на яких наполягають вони самі і на яких наполягає українське експертне і громадське співтовариство?

– Я думаю, що у стимулі до реформ, це не головне, те що Ви кажете. Стимул до реформ це – наше існування, це наше життя. Це теж вірно, те що Ви казали, але у нас є більш сильний стимул. Це – ми самі.