Історія Винник

1600-2012 рр. | Винники, Львівська область

Винники - одне з найдавніших міст України, яке розташоване на шляху, що споконвіку єднає Львів і Київ.

Протягом віків Винники були свідком багатьох історичних подій, що відбувалися на Галицьких землях. За переказами та легендами Винники були засновані як селище виноградарів та виноробів. Вважається, що від основного заняття його мешканців - виноградарства і походить назва міста. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

Місто свідоме своєї окремішності ще з XIV ст., коли його було вперше згадано у документах (не так навіть місто, як шинок та млин біля ставка, які Лев Данилович надав німецькому війту Львова Бертольду Шехтеру, але все-таки! За іншою версією, перша згадка про Винники стосується аж 1418 р.). З назвою все зрозуміло - тут знаходились княжі винниці. З XV до початку XVII ст. Винники належали Лагодовським, з 1629 р. - Замойським.

Магдебургію Винники отримали у 1603 р. Трохи пізніше місто отримало власний мурований замок (дерев'яні укріплення, ймовірно, були тут і раніше), парафіяльний собор, церкву і монастир чину св. Василя. В 1778 р. власник винницького замку, єпископ Самуель (Самуїл) Гловінський, подарував твердиню (за іншими даними, монастир піарів) австрійській імператриці Марії-Терезії. Марія-Терезія не дуже мала від кого оборонятися у Винниках - і з її наказу в колишньому замку запрацювала тютюнова мануфактура, котра пізніше переросла у фабрику (див. кілька її архівних зображень поруч - ніяких там високих башт, просто велика солідна будівля). Так у Винники прийшла велика промисловість - і місто має НАЙСТАРІШУ тютюнову фабрику в Україні. Правда, сильна пожежа в кінці XVIII ст. мало що лишила від старовинної споруди. Комплекс сильно постраждав у Другу світову і в сильно перебудованому вигляді працює й дотепер.

Хроніка львівських вірменських сестер-бенедиктинок за 1736 р. згадує якийсь образ Діви Марії Ченстоховської, котрий нібито того року плакав кривавими сльозами. Тодішня власниця міста Маріанна Тарло перенесла образ з житла якогось Нікла до замкової каплиці, зведеної у 1737 р. - але пускала до "дива" всіх бажаючих помолитися. Паломників було так багато, що у 1738 р. довелося будувати бароковий костел. Авторство проекту вгадується миттєво - звичайно ж, Бернард Меретин! Завершили спорудження храму в 1766 р. - і перенесли туди ікону. За сприяння архієпископа Вацлава Сєраковського у Винниках була створена парафія.

У 1750р. місто відійшло до вже згаданого С. Гловінського, який прибутки від Винників направляв на утримання львівської колегії піарів (піярів). Саме отці-піари обслуговували новостворену римо-католицьку парафію у Винниках. Та австрійська влада у 1784 р. ліквідувала піарську колегію, а наступного року реквізувала всі золоті і срібні прикраси та вотиви з винницької ікони.

Винницька ікона увійшла до біографії пиьменника і "винахідника" мазохізму Леопольда фон Захер-Мазоха. Він був дуже кволим і нервовим немовлям, потрібна була няня-годувальниця. Мати Леопольда фон Захер-Мазоха, кажуть, вдягала хутро і на санчатах їхала у Винники - просити про кормилицю. І така була знайдена - звали її (боюся транскрибувати невірно) Handscha (Гандзя?), юна мати маленької дівчинки. Гандзя, щоправда, сказала, що ніколи не покине дитинку - навіть за корону цесарівни. Пізніше цей епізод з сімейної хроніки переповість сам Захер-Мазох - але в його оповідці буде чомусь фігурувати корона Романових, а не Габзбургів. Перед іконою жінка у хутрі проливала сльози - і Гандзя змилостивилась, таки покинула дочку на виховання сусідам, натягнула на плечі овечу шкуру (чим не хутро?) і відправилася до Львова з панею у хутрі. Побачивши маленького Леопольда, дівчина вигукнула: "Ця дитинка потребує мене ще більше, ніж рідне дитя! Я християнка - і виконаю свій обов'язок". Гандзя залишилася з хлопчиком на кілька років - достатній період, аби увійти в його життя і психіку.

В 1896 р. костел було розширено і освячено під тутулом Успіння. Ремонтували святиню у 1912 р. В 1924 р. - освятили дзвони. У 1946 р. отець Владислав Пельц виїхав до Польщі, а за ним поїхало й костельне майно - крім "чудодійного" образу, який передали на зберігання греко-католицькому священнику Поточняку. Костел перетворили на склад.

В 1992 р. костел було повернуто римо-католикам міста. "Чудодійний" же образ так і залишився у греко-католицькій церкві міста (в костелі зберігається копія). Сусідня з костелом плебанія не була повернута католикам. Адреса храму - вул. Львівська,1 (його добре видно з центральної вулиці міста).

Колись чимало львів'ян відправлялися щороку 15 серпня до Винників - на відпуст до "чудотворного образу". Хто пішо, хто верхи або на возі - Глинницький шлях того дня бачив неабиякий по середньовічним міркам трафик: у Винники прямувало до 20 тисяч прочан!

Після молитв багато хто залишався у місті випити популярного чорного пива з бровару Крупицького. На початку ХІХ ст. Винники стали популярним львівським "літниськом" (оздоровчою місцевістю), куди направлялися пацієнти з хворобами легенів. Місцеві лісисті гори, мальовничі урвища - чудово ж! Так чудово, о вже у 1835 р. сюди зі Львова пустили регулярний омнібус на 12 пасажирів. За день омнібус робив 4 рейси туди й назад.

Винники є першим містом Західної України, де було увіковічнено пам'ять про славетного Кобзаря. Ще у 1913 році в місті було зведено пам'ятник Т. Шевченку. У 1919 році його було зруйновано та в 1925 році відбулося відкриття нового пам'ятника, що і сьогодні є гордістю та окрасою міста.

Згадка про церкву у Винниках датується початком XVI ст. На місці дерев'яної церкви звели нову, завершення якої припадає на 1842 р. У сучасному місті функціонують 4 храми, що належать греко-католицькій, римо-католицькій та православній конфесіям.

Винники пишаються своїми земляками — видатними діячами держави, релігії та культури:

Іван Огієнко - міністр віросповідань, громадський діяч, письменник, митрополит УАПЦ, історик Церкви. Володимир Левицький - громадський і культурний діяч, письменник, літературний критик, видавець, голова Винниківської читальні. Катря Гриневичева - письменниця. Мирослава Сопілка - поетеса. Іван Липа - поет, письменник, лікар, міністр здоров'я УНР. Олександра Любич-Парахоняк — відома світова оперна співачка. Микола Федюк — художник. Ірина Банах-Твердохліб - художниця, представляє українське мистецтво за кордоном. Історію та культуру Винник збагатили своєю діяльністю лікар Яків Нагляк, історик Михайло Керницький, письменник Любомир Дмитерко.

Сьогодні примножують славу рідного міста президент музеїв України, мистецтвознавець Борис Возницький, відомий художник-керамік, заслужений діяч мистецтв України Тарас Левків.

На сьогодні в Винниках проживають 17100 мешканців у понад 3000 будинків, з них більше 2000 - у власних помешканнях. У Винниках 110 вулиць. Найдовша вулиця - Івана Франка (170 будинків), а найкоротша - Жупан (5 будинків). Найчисленніша за кількістю мешканців вулиця Кільцева - 3000 людей. Місто займає площу 6,7 км2

Протягом останнього десятиріччя у Винниках споруджено ряд багатоквартирних житлових будинків, збудовано нову автоматизовану телефонну станцію. У місті з'явилися новий ринок, комплекс торгівельних павільйонів, крамниць, працюють приватні підприємства.

У Винниках діють 2 бібліотеки, дитячий садок, 4 загальноосвітні школи. Будинок дитячої та юнацької творчості, школа мистецтв, дитячо-юнацька спортивна школа "Тризуб", Будинок культури, КЦ «Дозвілля», клуб «Галактика», історико-краєзнавчий музей, 2 поліклініки, 2 лікарні, обласна лічниця інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи, видається газета «Винниківський Вісник».

Місто Винники багате своїми звичаями та обрядами. Урочисто та самобутньо проводяться у місті свята Миколая, Коляди, Великодня, Івана Купала, День Незалежності, День міста.

1988 році в місті відновлено діяльність товариства "Просвіта" (заснованого ще 1896 року), яке і сьогодні активно здійснює краєзнавчу та патріотичну роботу. Організатором цієї справи серед молоді є "Золота молодь Винник". Створені товариства насильно депортованих українців з Надсяння.

Традиційними стали міжнародні дитячі турніри з футболу "Кубок Винник", обласні змагання з вільної боротьби, щорічні міські турніри з настільного тенісу "На приз різдвяних канікул

Візитною карткою м. Винники за правом вважається обласний фестиваль дитячої української естрадної пісні "На крилах дитинства", авторами цього проекту є Будинок дитячої та юнацької творчості і ВТФ "Друксервіс".

Автор: reneta
07.01.2012 15:46
Історія найближчих населених пунктів
eyJxbyI6InV2ZmciLCJxbmduIjpbIjEyOSIsIjExNiIsIjIyMSIsIjEwOCIsIjEwNSIsIjEwNiIsIjI2OSIsIjEzNSIsIjE3NiIsIjE3NyIsIjE3NCIsIjE3NSIsIjI0NyIsIjI1MCIsIjI0OSIsIjI0OCIsIjM5IiwiNDEiLCI0NCIsIjQzIiwiNzMiLCI0OCIsIjExNCIsIjIyIiwiMjQzIiwiMjQxIiwiMjQyIiwiMTgiLCI3NjkiLCI5MSIsIjc1MyIsIjc1NSIsIjc2NiIsIjc2MSIsIjc2NSIsIjc1OCIsIjc2MCIsIjc2NCIsIjc1OSIsIjc1NiIsIjI1MSIsIjI0NCIsIjE3OCIsIjIxMyIsIjI4MyIsIjIzMSIsIjE1MCIsIjY5NSIsIjMxMyIsIjI3MSIsIjcwMyIsIjI2NCIsIjIyNCIsIjcyNyIsIjIzNCIsIjE0NSIsIjExMSIsIjEwMyIsIjI2NiIsIjI2OCIsIjI2NyIsIjI2NSIsIjExMiIsIjEzNCIsIjE1NiIsIjI3NCIsIjE3MiIsIjg3IiwiODkiLCI3MzEiLCIxNzkiLCIxODYiLCIxODQiLCIyMDIiLCIxNTgiLCIxNTQiLCIxODkiLCIxODgiLCIzMSIsIjk1IiwiMjAxIiwiNzMyIiwiMzIiLCI2NyIsIjY5IiwiNjgiLCI3MDciLCIyNjIiLCIyMjUiLCIxNjciLCI5IiwiMTQiLCIxNSIsIjEyIiwiMTEiLCIxNiIsIjE3IiwiMTMiLCIxNjEiLCIxNjMiLCIxNjUiLCIyNTciLCIyMTIiLCI2OTMiLCI2OTIiLCIyOSIsIjI0MCIsIjE5NCIsIjIyOSIsIjI1OCIsIjcwNSIsIjMzIiwiMjEiLCIyNzMiLCI3NSIsIjc0IiwiMiIsIjMiLCI1IiwiNCIsIjgyIiwiNzYiLCIzNCIsIjIzNyIsIjg1IiwiNzM1IiwiMTkwIiwiMTgzIiwiMjg0IiwiMTUyIiwiOTQiLCIyMDUiLCI4MyIsIjk3IiwiOTgiLCIxMDIiLCIzNiIsIjM3IiwiMTM2IiwiMTM3IiwiMjEwIiwiMTkzIiwiNzIwIiwiMjA0IiwiNzE1IiwiNzIxIiwiMTkyIiwiMTgyIiwiMTQyIiwiMTM4IiwiNzc3IiwiMTQwIiwiMTQxIiwiMTM5IiwiNyIsIjIyMyIsIjM1IiwiMjMiLCIyNyIsIjI1IiwiMjYiLCIyNCIsIjI4IiwiODAiLCI3OSIsIjc4IiwiMTgxIiwiOTYiLCIyMTUiLCI3MDQiLCI2OTkiLCIxMjMiLCIxMjAiLCIxMTciLCIxMTgiLCIxMjciLCIxMjYiLCIxMjQiLCIxMTkiLCIxMjgiLCIxMjEiLCIxMzIiLCIxMzMiLCIxMzEiLCIxODAiLCIxOTEiLCIxMTUiLCIxOTUiXX1fIyRfU0VHSCskJCQyNWFhZWJhMjQ3MGE3NmM4YzQ2MDlmOTUxYjA0ZDlkYg==
більше ▼