Сайт міста Надвірна

Надвірна – місто,  районний центр Івано-Франківської області. На думку більшості істориків ця назва пов’язана з існуванням якогось укріпленого двору. Саме його руїни досі знаходяться в міському парку. Поруч з цим через місто тече річка Ворона, в такому випадку назву міста можна прочитати як «місто над Вороною». Відносно території теперішньої Надвірнянщини, то тут існувало колись поселення Краснодвір. Оскільки воно досі не злокалізоване дослідниками, тому, можливо, мова йде про пізнішу Надвірну. Свою версію пропонують автори «Польського географічного словника». На їхню думку назва утворилась від придворних слуг Потоцьких. Магдебурзьке право Надвірній надано 1591 р.

На території Надвірної люди селилися віддавна. Перші людські сліди датуються ІІ тисячоліттям до н.е.  В часи Київської Русі на території міста існувало поселення. На його існування яскраво вказує назва гори – Городище та руїни цього давнього міста. В часи Галицько-Волинської держави Надвірна опинилася на торговому тракті. Відповідно, тут існувавла митниця, а регулярні проїзди купців сприяли розвитку торгівлі.

З Надвірною пов’язують побудову Пнівського замку. Першими власниками міста згадуються Куропати. Можливо, що вони спочатку мали якийсь укріплений двір у Надвірній, а після того, як його зруйнували татари, перебрались до Пніва, де й заклади новий замок.

Найбільше Надвірна потерпала від татарських набігів, досить часто місто доводилося відбудовувати буквально наново. Постраждали деякі споруди в Надвірній і під час збройної боротьби опришків під керівництвом Семена Височана. В 1766 р. для захисту поміщиків від грабунків народних месників навіть створили спеціальну поліцію.

В часи Середньовіччя Надвірна почала розвиватись як ремісничий центр. Тут існувало декілька цехів, найбільшими з яких був: будівельний, бондарський, кравецький, кушнірський та чинбарський. Свою продукцію ремісники реалізували на щотижневих торгах та на ярмарках. Цехова форма виробництва протривала до середини ХІХ ст.

В ХІХ ст. Надвірна почала розвиватись як промисловий центр, завдяки фабричнно-заводським виробництвам, які почали виникати в містечку. Найпершою стала до ладу фабрика землеробської техніки. Згодом запрацювали броварня та сірникова фабрика. Довкола Надвірної в селах нарикінці ХІХ ст. були відкриті нафтові родовища. Сировину звозили в бочках до Надвірної, де її обробляли примітивним способом. З відкриттям залізничної колії із Станиславова до Вороненки розвиток міста ще більше пожвавився.

Свій промисловий характер Надвірна зберегла до сьогодні. Зараз в місті та в сусідніх селах діє близько 400 нафтових та газових свердловин.

Окрім вже згаданих руїн укріпленого  замку в міському парку Надвірної збереглися й інші цікаві історичні пам’ятки. Оскільки Надвірна мала право на управління за магдебурзьким правом, тому тут було побудовано ратушу. Найдавніша будівля магістрату не збереглася, існуюча була побудована в XVIII ст., а після пожежі 1914 р. під час реконструкції над другим поверхом надбудуваои піддашшя. Інтерес представляє ратушева вежа, яка має шатровий дашок, виконаний в гуцульськоиу стилі.

Побудову Надвірнянського костела Святої Трійці датують з часом появи в місті римо-католицької парафії, тобто 1609 р. Храм декілька разів зазнавав перебудов, в 1820-х рр. після пожежі святиню значно розширили та прибудували до західної стіни різницю. Остання перебудова почала проводитись в міжвоєнні роки, але так і не була доведена до логічного завершення. Відтак, в будівлі зараз проглядаються риси давніх стилів (бароко та готики) і модних наприкінці 30-х рр. ХХ ст. модерністичних.

Церква Спорудження Чесного Хреста  знаходилася раніше в Маняві до закриття скиту і була його головним храмом. Вже в Надвірній під час війни 1914 р. вона згоріла дотла. Святиню відбудували в первісному вигляді.

В ХІХ-ХХ ст. Надвірна майже на 80 % була єврейським містом. Тут народився Сакель Манфред Іошуа – відомий психіатр, який займався здебільшого лікування наркотичної залежності. Основне його досягнення в медичній практиці – лікування шизофренії інсуліновою терапією.