Нехворощ це моє рідне село

Нехворощ це моє рідне село в якому я народився і росту. Село Нехворощ дуже мальовниче, воно знаходиться на березі річки Пустохи. З усіх сторін його огортає дуже гарний і густий, дубово-березовий-сосновий ліс. На березі річки знаходиться гора на якій розташована церква. Ця гора має свою цікаву історію, вона створена людськими руками. Колись в давні часи коли на нашу країну часто наподали інші народи, наші односельчани придумали як їм спасатись. Вони вибрали місце до якого було найваще підійти тому що з одного боку це місце омивала річка, люди наносили руками, шапками, чим хто міг каміння і наносили гору. Обкопали її глибоким ровом. І тепер якщо на них хотіли нападати всі люди збирались на цій горі і оборонялись. Більше ніхто незміг загарбати наше село так як жителі села уміли дати відсіч. Ця гора знаходиться в центрі села, з неї відкривається дуже гарний краєвид, видно все село. Про село Нехворощ існує теж дуже багато легенд. Ось одна з них чому воно називається НЕХВОРОЩ. У ті давні часи коли по нашу країну наподали інші народи сталась така історія. Колись давно на місці нашого села було інше, яке називалось Хвороща. Воно натой час було невелике і ліс був далеко від села. Тому ішли подрова далеко і на пару днів. От одного разу взяв батько сина і пішли по дрова у ліс. Поки їх небуло вдома на село наполи монголо-татари і спалилили село разом з людьми вщент. Коли батько з сином повернулися додому, то побачили на місці села згареще, і сказали нема більше Хворощі. І виросло на тому місті нове село яке вже називалось Нехворощ. В нашому селі є дуже багато мальовничих куточків які мають свою історію. Це село неможливо нелюбити. Воно найкраще!!! Деб ми небули, куди б нас незакинуло життя, ми всерівно хоч і рідко повертаємось до свого села. В кожного з нас є своя історія яка повязує нас з цим селом.