Сайт селища Великі Бірки

Великі Бірки – селище міського типу неподалік Тернополя. На місці теперішнього містечка в XV ст. був великий ліс (бір) між річками Серетом і Гнізною. Поселення, яке виникло біля нього назвали Борки. В наступні століття також вживалися назви: Подбор’є, Борки Великі, Великі Борки і, нарешті, Великі Бірки. Статус с.м.т. надано в 1978 р.

Територія селища та його околиці багаті на археологічні знахідки. Тут виявлено сліди життя за часів енеоліту, бронзового та раннього залізного віків. На лівому боці Гнізни Гнилої було виявлено велике поселення черняхівської культури. В 1987 р. тут  розкопки експедицією Тернопільського краєзнавчого музею з Ігором Геретою на чолі. Більшість знайдених речей зараз перебувають в експозиції та запасниках Обласного краєзнавчого музею.

Дата першої згадки про Великі Бірки суперечлива. Справа в тому, що в Літописі руському під 1243 р. згадується битва під Борком. Оскільки згадану битву більше не можна прив’язати ні до якого іншого місця, тому цілком ймовірно, що мова йде про саме це поселення. Документальна підтверджена згадка про Борки датується 1410 р. Тоді теребовлянський староста (село входило складу Теребовлянського староства) видав наказ про розмежування земель між Боркfvb та сусіднім Чернеловом Руським.

Ті села, які перебували в руках тих магнатів, котрі мали якесь впливове становище в Речі Посполитій з часом перетворювалися на містечкf. Так було і у випадку із Бірками. Польський король своїм указом від 15 червня 1530  р. надав можливість тогочасному дідичу  Яну Срочинському на заснування на місті села містечка Борки. З отриманням Магдебурзького права життя населtного пункту пожвавилося. В наступні десятиліття воно перебувало в руках Сенявських і Потоцьких.

За люстрацією 1565 р. в Борках проживало трохи більше пів-тисячі жителів. Попри те, що містечко було невеликим і нагадувало швидше село воно було заможне. На одного жителя припадало більше одного вола та віці. Багато господарів тримали свиней, займалися городництвом. Важливе значення для розвитку поселення на той момент мало його стратегічне розташування – воно лежало на кордоні Волині та земель Корони, тут працювали прикордонні митниці.

Занепад Борків розпочався із скачуванням кордонів, містечко втратило важливу статтю своїх прибутків – надходження від сплати мита за перевіз товарів. Довершили занепад татарські набіги. Декілька таких нfбігів, які періодично повторювалися, дощенту руйнували поселеня і не давали можливості його відбудувати.

Постійні напади татар змушували можливості для захисту містечка. З такою метою було зведено укріплений замок. Вибір місця побудови був спричинений призначенням споруди та географічними особливостями рельєфу: на пагорбі висотою в 326 м. неподалік зливання рік Теребни і Гнилої Гнізни. Тут була непрохідна болотиста місцевість. Борецький замок зазнавfв постійних нападів татар і, відповідно, руйнувань. Ще на початку ХХ ст. проглядалися рештки замкових укріплень та валів. Остаточно всі сліди від Борецького замку зникли із забудовою цієї ділянки в 70-80 х рр. ХХ ст.

Перші десятиліття минулого століття позначилися великим трагізмом і масштабними людськими втратами. Під час Першої cвітової війни багато жителів села загинули на фронтах. За часів німецmкої окупації у Великих Бірках існував концтабір. Євреїв сюди звозили з усього Поділля і навіть з такого віддаленого міста, як Бучач.

За радянських часів в 1940-1941 та 1944-1963 рр. містечко було центром Великоборківського району. Не тривалий період часу в 1963-1966 рр. Великі Борки відносились до Підволочиського району, пізніше і до тепер – в складі Тернопільського району.

Найдавніший храм  Великих Бірок - Церква святої Параскеви П’ятниці. Хоча її й побудовано в 1901 р., однак тутешня парафія виникла ще за часів заснування села Борків і церква завжди стояла на одному й тому ж місці. Існуючий храм мурований, має риси пізньо-венеціанського стилю.

Родом  з Великих Бірок Балей Степан-Максим. Він один з небагатьох українців, які отримали авторитет і визнання в міжвоєнний Польщі. Займався Степан-Максим Володимирович питаннями психології та філософії.