Сайт села Ратищі

Зараз Ратищі – невелике село Зборівського району Тернопільської області. В минулому – це був один з укріплених форпостів Поділля. Назва населеного пункту походить від давньої зброї рогатини (ратища). Виготовляли її з рогів або ратиць тварин. Ратище являло собою особливий вид списа або ножа, який використовувався при полюванні або для оборони.

За допомогою археологічних розкопок вдалося віднайти в межах теперішнього села давньоруське городище. Воно розташовувалося  у заплаві річки Серет, яка його тоді оточувала з трьох боків болотами. Городище входило до оборонної лінії  літописного міста Плісненська.

Під теперішньою назвою село відоме з 1785 р. Ще задовго до цієї дати тутешнє поселення набуло слави завдяки чудотворній іконі Матері Божої Ратищенської. Її появу народна легенда пов’язує з часами нападів татарських ординців на Поділля. Під час одного з таких набігів частина жителів Залізців втекла і переховувалась у болотах неподалік Ратищ. Селяни бачили, як з храму вийшла із свічкою в руках Матір Божа. Вона вийшла на гору, а на цьому місці селяни на наступний ранок побачили на липі появу ікони. Хоча ікону й перенесли до сільської церкви, але вона проявлялася в наступні дні знову. Селяни це сприйняли як божий знак і на горі звели церкву. Ікону Матері Божої оберігали віками. Під час Першої світової війни святиню було вивезено австрійськими солдатами у невідомому напрямку. Після війни виготовили копію ікони.

Довгорічними власниками Ратищів були Дзєдушицькі. В селі вони мали млин з численними фільварковими забудуваннями.

В міжвоєнний період Ратищі мали непоганий розвиток. Сприяло цьому те, що село було місцем паломництва вірян з усієї Західної України. В селі діяв осередок «Просвіти».

Ще до початку Другої світової війни деяких жителів села було призвано до польської армії. З приходом радянської влади  юнаків відповідного віку призвали до лав Червоної Армії. 22  жителі села загинули на фронтах. В повоєнні роки в околицях села діяли численні загони УПА.

За радянських часів в Ратищах працювала бригада колгоспу з тваринницькою фермою. Місцеві аграрії вистояли в непростих умовах перехідної економіки і зуміли вже за часів Незалежності побудувати цех з виготовлення м’ясопродуктів.

У Ратищах збереглися деякі пам’ятки, які мають значення для життя села і округи. Насамперед це - церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена 1889 р. Храм дуже постраждав під час Першої світової війни і був відбудований за польських часів. Церква відома тим, що в ній міститься 4 образи чудотворної ікони. В 2007 р. на території села було збудовано капличку.

З інших пам’яток зберігся хрест в честь скасування панщини (1848) та мальтійський хрест, невідомо коли і ким побудований.

Окрім архітектурних пам’яток в Ратищах збереглася цікава пам’ятка природи – Ратищівські липи.

Ратищі відомі своїми видатними земляками. Тут народився Микола Лукасевич (Лукашевич) – відомий науковець і публіцист. Ще за часів радянської влади займав опозиційні позиції. Микола Миколайович першим виступив в офіційній пресі з проблематикою визнання УГКЦ і її легалізації.