Сайт селища Скала-Подільська

Скала-Подільська – одне з містечок  Південного Поділля. Раніше називалося Скала та  Скала над Збручем. Найменування населеного пункту красномовно свідчить саме за себе, селище розташоване на стрімкому березі Збруча. Друга частина назви вказує на географічне розміщення – на півдні Поділля. З 1956 р. Скала-Подільська має статус селища міського типу.

Життя на місці теперішнього містечка існувало ще в давні часи. Підтвердженням цьому численні археологічні знахідки періоду ранньої Київської Русі. Польськими археологами неподалік руїн замку в 20-х рр. минулого століття було розкопано язичницький жертовник VIII-IX ст.

В наступні століття Скала укріплюється в своїх позиціях, не в останню чергу завдяки добре укріпленому дерев’яно-земляному замку. За князів Коріатовичів, на той момент вже дещо понищений замок був відбудований. З 1394 р. Скала була центром однойменного повіту,  а з 1518 р. – центром староства.

Важливі економічні зміни в житті Скали відбулися в 1443 р., коли місту було надано управління за Магдебурзьким правом. Негативним моментом лишались  татарські набіги, від яких потерпало Поділля. Декілька разів вони руйнували Скалу дощенту та містечко щоразу відбудовувалося. В 1518 р. тодішнім польським королем були підтвердженні  міські права Скали над Збручем.

Слід сказати, що в епоху Середньовіччя Скала-Подільська в економічному і торгівельному плані складала гідну конкуренцію Кам’янцю. Місто лежало на торгівельному шляху з Криму на Львів і далі до Кракова.

Своє значення Скала втрачає після поділів Польщі і входження Південного Поділля до Австро-Угорської імперії. Їй було надано статус заштатного містечка. Лише наприкінці ХІХ ст. провінційна Скала-Подільська почала відроджуватись, тут почали працювати українські національні товариства та кооперативи.

Під  час революційних подій національно-визвольної війни українського народу в містечку перебував штаб ІІ корпусу УГА. Містився він в маєтку місцевого поміщика, а в приміщенні школи розміщувався військовий лазарет. 14 липня 1919 р. на міському плацу перед військами ЗУНР виступив з промовою Симон Петлюра.

Під час Другої світової війни було знищено єврейське населення Скали-Подільської, а в перші роки радянської влади співробітниками  НКВД було вбито або виселено багато тутешніх поляків та українців.

З 1940 по 1959 р. існував Скала-Подільський район. В радянський період в селищі було створено декілька заводів і цехів, які в основному виготовляли харчову продукцію. З підприємств інших галузей промисловості працював цегельний та щебеневий заводи.

Відомий Скала-Подільський замок зберігся в руїні. Вціліли фрагменти веж, мурів та стін житлового палацу. За оповідями старожилів на території замкового двору можуть ще досі існувати численні підземні ходи.

Ще одна унікальна пам’ятка містечка – тутешній костел Божої Матері 1719 р. На думку відомого знавця сакральної архітектури Г. Логвина святиня – один із найпізніших зразків сакральних споруд в стилі ґотики на Україні. Храм хрещатий у плані, з одного боку добудовано вежу. Костел мав оборонне значення, довкола нього збереглися мури з читирма вежами з бійницями. Попри те, що споруда використовувалась не за призначенням і була сильно пошкодженна, все ж її вдалося відреставрувати. На фасаді костелу вціліла пам’ятна таблиця з нагоди 100-річчя від дня народження Адама Міцкевича.

На століття майже від костелу молодша церква Св. Миколая. Незадовго після побудови тут в травні 1896 р. вінчався Михайло Грушевський з Марією Вояковською.

В одній з нечисленних польських родин, які лишились навіть після приходу радянської влади народився Збіґнєв Баротошинський. Закінчив Львівський університет та в ньому довгий час працював починаючи з 1960-х рр. До числа наукових інтересів Збіґнєва Баротошинського належали мінералогія та кристалографія. Спільно з М. А. Гнєвушевим розробив класифікацію алмазів.

Також в  Скалі-Подільській народились батько та син Аґенори Ґолуховські – відомі громадські та політичні діячі, власники численних маєтностей на Тернопіллі.