Сайт селища Клесів

Клесів – селище міського типу Сарненського району Рівненської області. За польських часів населений пункт мав статус містечка, до розряду с.м.т. віднесено в 1940 р. За народною легендою поселення раніше називалось Колосів. Ця назва пов’язана з тим, що в тутешніх лісах водилося багато сов, а людей, які оселилися на лісовій галявині назвали, що ті живуть «коло сов».

Як поселення Клесів має довгу історію, яка ще не вивчена належним чином. За даними археологічних розкопок ще в 2000-х роках до н. е в тутешніх лісах жили представники Трипільської цивілізації, які сюди перекочували з Подніпров'я. Швидше за все що на місці Клесова існувало городище в часи Київської Русі.

Відомо, що село під назвою Клесів вже існувало в  XV ст. Довгий час воно лишалося невеликим населеним пунктом. Розвиток Клесова розпочався з 1902 р., коли неподалік нього пролягла залізниця з Києва на Варшаву. Тоді тут було споруджено залізничну станцію. Околиці селища були багаті на деревину та  каміння, тому тут почали виникати відповідні підприємства. Населення Клесова швидко зросло до кількох тисяч.

Життя робітників, а вони складали основну частину жителів Клесова, було важким – робочий час тривав більше 12 годин, умови праці були жахливими, а зарплатня мізерною. Саме тому тут ще до вибуху революції мали велике поширення комуністичні ідеї.

За часів Польщі Клесів був ґмінним центром Сарненського повіту спочатку Поліського, а  згодом – Волинського воєводств. В етнічному складі в Клесові переважали українці,  чимало проживало євреїв. Все єврейське населення містечка під час німеької окупації було вивезено до Сарненського ґетто, де й розстріляно.

Також під час Другої світової війни в лісах довкола Клесова діяли радянські  партизанські загони. Трагічними були події Волинської різні, в Клесові переховувались поляки з довколишніх сіл.

Під час радянського періоду Клесів в основному розвивався як центр з видубутку граніту. З інших підприємств були створені лісгосп та пересувна механізована бригада з осушки боліт. З 1940 до кінця 50-х рр. Клесів був районним центром.

Зараз в Клесові проживає трохи більше 4600 жителів. В останні роки спостерігається поступове підвищення кількості населення.  Клесів – бурштиновий край України, тут його найбільші поклади.

З архітектурних пам’яток в Клесові збереглася дерев’яна церква Успіння. Її було побудовано в ХVІІI ст., коли Російська імперія активно поширювала православ’я на новоприєднаних землях. За легендою її побудували брати-тесляри. Вони самі походили із Сихова (Сехова), а зараз Томошгорода, але одружилися на клесівських красунях. Оскільки до Сехова було важко і далеко доїздити через польські болота, тому брати вирішили її звести на пагорбі біля сільського цвинтаря.

Для задоволення потреб римо-католицького населення Клесова в 1930 р. було побудовано каплицю Святої Барбари (Варвари). Вона була філіальною від костелу в Томошгороді. В радянський час в приміщенні каплиці був клуб, святиню повернули вірянам в 1993 р.

Околиці Клесова мальовничі. На території Сарненського держлісгоспу облаштовано дендропарк. Його особливість в тому, що дерева і кущі висаджені таким чином, що вони утворюють певні фігури. Наприклад, з туї тут висаджено 5-метровий тризуб.

Серед новітніх Героїв України є і уродженець Клесова – Сергій Баранов-Орел. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи  Сергій Анатолійович працював на  клесівських кар’єрах. Загинув Герой під час ранкового бою за донецький аеропорт 8-го листопада 2014 р. На фасаді Клесівської школи Сергію Баранову-Орлу встановлено меморіальну дошку.