Сайт села Велике Вербче

Велике Вербче – один з найбільших населених пунктів Сврненського району. В селі проживає близько 2700 жителів. Неподалік розташоване село Мале Вербче. Назви обох населених пунктів пов’язане з вербами. Саме ці дерева у великі кількості росли в околицях сіл. За місцевими легедами густі верболози не раз ставали притулком для жителів села, коли на нього нападали ворьги. За іншою оповіддю один із багатих селян Демид пожертвував чималі гроші на будівництво храму. Його спорудження потребувало значної кількості верби, для цієї цілі вирубували вербові хащі.

За словником Олександра Цинкаловського територія сучасного села була заселена ще 40 000 років тому.

Зараз у Великому Вербчому є місцина, яка називається Селищем. За народними переказами саме на ньому було колись давнє посилення. Його знищила татарсько-монгольська навала. Більшість селян після зруйнування покинули село і поселились по навколишніх хуторах. Згодом люди знову зійшлися і на новому місці заклали Велике Вербче.

Велике Вербче, як село належить до числа одного з найдавніших в Рівненській області. В письмових джерелах воно вперше фігурує під  1577 р. Довгий час його історія була пов’язане з степанським ключем. Першими власниками Великого Вербчого були князі Острозькі.

В XVIII-ХІХ ст. серед поліських боліт, в умовах нездорового клімату часто приходили пошесті та епідемії. Декілька разів село майже повністю вимирало від холери і чуми. В ХІХ ст. поблизу Великого Вербчого виникло декілька німецьких та польських колоній. Окрім сільського господарства жителі села займалися виготовленням смоли. Сприяло розвитку Великого Вербчого хороше транспортне сполучення – неподалік проходила залізниця.

З 1939 р. Велике Вербче опинилось, як вся Рівненщина в складі Радянського Союзу. В перший же рік було створено колгосп «Шлях до комунізму», пізніше – КСП ім. Першого Травня.

Здавна у Великому Вербчому була церква Святого Михайла. В 1919 р. влада надумала побудувати новий храм коштом людей. Для цього влада просто пограбувала людей. За розповідями місцевих жителів до неї ніхто не ходив молитись, а храм від блискавки запалав  і згорів. З 1990 р. в селі існує відновлена Свято-Михайлівська церква.